розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року у складі судді Колоди Л. Д. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 43/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1

Співвласниками інших частин домоволодіння є: ОСОБА_4, якій належить 57/200 частин домоволодіння, та ОСОБА_5, якому належить 57/200 частин домоволодіння.

Зазначала, що між ними склався фактичний порядок користування житловими та нежитловими приміщеннями домоволодіння, що відповідає їхнім ідеальним часткам у праві власності. Між приміщеннями встановлені огорожі, проведені окремі комунікації, кожен має окремий індивідуальний вхід. Приміщень спільного користування немає.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 12 вересня 2017 року № 14/17-БТ встановлено, що існує технічна можливість виділу в натурі належної їй частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд.

Ураховуючи технічну можливість виділу часток спірного домоволодіння в натурі, позивач просила суд виділити їй 43/100 частини житлового будинку (частина житлового будинку "А-І", прибудови "А1-І", "а5", "а6") по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сарай "Ж", вбиральня "М", душ "Н", гараж "К", вигрібна яма № 8, огорожа № 3 (ворота з хвірткою), огорожа № 4, огорожа № 7.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Виділено у натурі ОСОБА_3 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (частина житлового будинку "А-І", прибудови "А1-І", "а5", "а6") з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сарай "Ж", вбиральня "М", душ "Н", гараж "К", вигрібна яма № 8, огорожа № 3 (ворота з хвірткою), огорожа № 4, огорожа № 7. Право спільної часткової власності у домоволодінні по АДРЕСА_2 припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ у натурі належної позивачу частки домоволодіння є технічно можливим, оскільки вона є технічно відокремленою, має окремий вихід, заїзд і може бути виділена в натурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належні позивачу та відповідачам приміщення з відповідними прибудовами є відокремленими, оснащені окремими комунікаціями, окремим виходами та знаходяться на окремих приватизованих земельних ділянках, які відповідають їх часткам. Суд вказав, що наданий висновок експерта, який зроблено на замовлення позивача, є належним і допустимим доказом.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було з'ясовано, чи відповідає частина нерухомого майна, що виділяється позивачу у натурі, її ідеальній частці (43/100) у праві власності на спільне домоволодіння, чи не порушуються таким виділом права інших співвласників.

На вирішення будівельно-технічного дослідження, наданого позивачем, таке питання також не ставилось, запропонований експертом варіант виділу частки у натурі із спільного майна ґрунтувався передусім на порядку користування домоволодінням його співвласниками. Крім того, здійснено виділ у натурі майна, що є самочинним будівництвом.

Проте визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. З висновку експерта, наданого позивачем, убачається, що фізичний знос будинку становить 60 %.

Житловий будинок, який входить до складу домоволодіння, побудований у 1928 році, має значний фізичний знос, стіна яка розмежовує частки співвласників в жилому будинку не є несучою конструкцією, а є лише нестійкою перегородкою. Разом з тим, визначення фізичного зносу будинку проводилось експертом без обстеження всього будинку в цілому, а на підставі огляду лише його частини, що перебуває у користуванні позивача, а тому результати такого обстеження є неточними, фактично фізичний знос будинку є значно більшим, що виключає можливість його поділу (виділу частки) на самостійні об'єкти. Судами попередніх інстанцій не враховано, що особа, яка проводила експертизу у справі, не є судовим експертом, оскільки її свідоцтво судового експерта втратило чинність 16 листопада 2015 року. При цьому суди безпідставно відмовили у задоволенні її клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи, які вона подавала як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що підтримує касаційну скаргу ОСОБА_4, оскільки виділ частки у натурі із спільного майна було проведено відповідно до порядку користування домоволодінням його співвласниками, проте питання чи відповідає частина нерухомого майна, що виділяється позивачу у натурі, її ідеальній частці (43/100) у праві власності на спільне домоволодіння не вирішувалось, а у задоволенні клопотань ОСОБА_4 про призначення судової будівельно-технічної експертизи суди безпідставно відмовили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 711/7960/17 із Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 є власником 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 червня 2002 року.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого 10 червня 2005 року Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Черкаської міської ради від 03 березня 2005 року № 8-20 є власником земельної ділянки площею 430 кв. м у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 12 вересня 2017 року № 14/17-БТ існує технічна можливість виділу в натурі належної позивачу частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частинами першою-другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 просила суд як першої, так й апеляційної інстанції, призначити судову будівельно-технічну експертизу, оскільки вважала, що поділ будинку неможливий, оскільки він має значний фізичний знос, стіна, яка розмежовує частки співвласників у житловому будинку, не є несучою конструкцією, а є лише нестійкою перегородкою. Також зазначала, щовисновок експерта, наданий позивачем, не відповідає вимогам частини сьомої статті 102, частини п?ятої статті 106 ЦПК України (а.с. 142, 250, т. 1). Проте у задоволенні клопотань ОСОБА_4 про призначення судової будівельно-технічної експертизи судом першої інстанції (а.с. 147, т. 1) відмовлено, як і судом апеляційної інстанції (а.с. 253, т. 1).

Згідно з частиною п?ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Згідно з частиною сьомою статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Аналогічне положення міститься у частині п?ятій статті 106 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суди на вказані положення процесуального закону уваги не звернули, не перевірили доводів ОСОБА_4 про те, що поділ будинку неможливий, а висновок експерта не відповідає вимогам частини другої статті 102, частини п?ятої статті 106 ЦПК України.

Приймаючи висновок експерта від 12 вересня 2017 року № 14/17-БТ як належний доказ у справі суди не врахували, що він складений ОСОБА_6, чиє свідоцтво судового експерта втратило чинність 16 листопада 2015 року, про що зазначено в самому висновку експерта (а.с. 12, т. 1). При цьому при складенні висновку експертом було проведено обстеження лише частини спірного домоволодіння, належної позивачу, інші частини домоволодіння не обстежувалися, питання відповідності частини нерухомого майна, що виділяється позивачу у натурі, її ідеальній частці (43/100) у праві власності на спільне домоволодіння судом не вирішувалося.

Крім того, суди не врахували доводів ОСОБА_4 про те, що у спірному домоволодінні наявні самочинно побудовані об?єкти, а на частини, які позивач просила виділити їй у натурі, право власності не зареєстровано (а.с. 10, т. 1).

Отже, у справі, яка переглядається, суди не з'ясували усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

При новому розгляді справи судам слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах: від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року № 6-286цс15 про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна, оскільки вони не є об'єктами права власності (положення статей 364, 367, 376 ЦК України, пункт 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) ).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.