розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що їй належить на праві приватної спільної часткової власності 2/5 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2009 року. Відповідно до 2/5 частки житлового будинку у ОСОБА_1 перебуває у користуванні: прихожа площею 6,1 кв. м, житлова кімната площею 19,3 кв. м, житлова кімната площею 11,9 кв. м, кухня площею 11,2 кв. м, ванна площею 6,2 кв. м, веранда площею 8,5 кв. м, ганок "а-4", 1/2 частина сараю "Б", сарай "б", погреб "Г", гараж "Ж".

Інші 3/5 частки у праві власності на цей житловий будинок перебувають у спільній власності відповідачів, зокрема, 1/4 частки - у власності ОСОБА_2, 7/20 часток - у власності ОСОБА_3 У спільному користуванні співвласників житлового будинку за вказаною адресою перебуває земельна ділянка площею 0,0998 га, право власності на вказану земельну ділянку сторонами не зареєстроване.

Оскільки сторони в добровільному порядку згоди щодо володіння та користування земельною ділянкою не дійшли, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визначити між нею та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою площею 0,0998 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1; виділити ОСОБА_1 у користування частину земельної ділянки відповідно до її частки у праві власності на цей житловий будинок з надвірними будівлями.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року (у складі судді Бузунко О. А.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено порядок користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 1 додатку № 4 судової земельно-технічної експертизи від 10 січня 2017 року, виділено позивачу у користування земельні ділянки загальною площею 0,0396,2 га, у тому числі: під житловим будинком - 0,0084 га, під господарськими спорудами - 0,0070 га, під землями вільних від забудови - 0,02422 га; земельна ділянка площею 0,0335 га розташована в межах: від т. Б до т. В - 13,68 м (вулиця Журавльова); віт. т. В до т. Г - 0,33 м + 4,87 м + 4,82 м + 3,94 м (вулиця Журавльова); від т. Г до т. Д - 14,02 м + 5,07 м; від т. Д до т. К - по лінії розподілу господарської споруди; від т. К до т. Й - 1,00 м; від т. Й до т. Ї - 1,00 м; від т. Ї до т. І - 6,71 м + 12,45 м + 1,45 м; від т. І до т. Ф - по лінії розподілу житлового будинку; від т. Ф до т. Б - по лінії розподілу житлового будинку. Земельна ділянка площею 0,00612 га розташована в межах: від т. Е до т. Є - 4,68 м + 1,95 м + 9,17 м; від т. Є до т. Н - 3,14 м; від т. Н до т. М - 2,83 м + 3,32 м; від т. М до т. Л - 1,00 м; від т. Л до т. Е - 5,60 м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач має право власності на 2/5 частини будинку зі спорудами і будівлями, отже, визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд врахував і виділив у користування співвласнику земельну ділянку, розмір якої відповідає розміру його частки у спільному майні. При цьому, обирав такий варіант, при якому площа ділянки, яка виділяється співвласникам будинку, найбільше відповідає їхнім ідеальним часткам.

Отже, оскільки фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка у власності співвласників будинку не перебуває, встановлений не був, через що у сторін виникали постійні суперечки, суд вважав необхідним встановити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до частки позивача в будинку, згідно з єдиним можливим варіантом визначення порядку користування сторонами спірною земельною ділянкою, запропонованого висновком експертизи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 серпня 2017 року рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при поділі земельної ділянки, на якій розташований будинок, право спільної часткової власності на який мають сторони у справі, слід враховувати положення частини 4 статті 120 ЗК України та виходити з розміру часток сторін у вартості будинку, господарських будівель і споруд. Оскільки, відсутні докази про виділення (поділ) в натурі між сторонами будинку з господарськими будівлями і спорудами, що унеможливлює визначення часток у його вартості, тому відсутні правові підстави для встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою згідно з варіантом, запропонованим висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційним судом не було враховано, що згоди між собою з приводу порядку користування та володіння спірною земельною ділянкою сторони не досягли. Зазначає, що протягом розгляду цієї цивільної справи, всі сторони у справі погодились на виділення їм у користування земельних ділянок відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи. Проте, апеляційним судом залишено поза увагою, що відповідач у апеляційній скарзі заперечувала лише стосовного того, що місцевий суд не виділив всім сторонам земельну ділянку пропорційно їх часткам у будинку. Скаржник зазначила, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд фактично позбавив її можливості захистити своє порушене право на користування земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2009 року ОСОБА_1 успадкувала майно, що належало її матері (ОСОБА_4.), яке складається з: 2/5 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради від 19 серпня 2009 року ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 2/5 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 березня 2005 року ОСОБА_2 є власником 1/4 частки домоволодіння - 249,5 кв. м.

На підставі договору дарування від 14 липня 1992 року ОСОБА_3 є власником 7/20 частки домоволодіння - 349,3 кв. м.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Козелецької селищної ради Чернігівської області від 03 листопада 2015 року, загальний розмір земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,0998 га, яка не приватизована, а перебуває у спільному користуванні всіх співвласників житлового будинку, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Згідно з листом виконавчого комітету Козелецької селищної ради Чернігівської області від 04 лютого 2016 року земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває в комунальній власності Козелецької селищної ради Чернігівської області. Співвласники житлового будинку користуються земельною ділянкою на підставі статті 120 ЗК України. Рішення про передачу у власність земельної ділянки за вказаною адресою не приймалось.

Досягти згоди щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою співвласники житлового будинку не можуть.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Сторони у справі визначили порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями за їх спільною згодою.

Між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, який належить сторонам на праві спільної часткової власності.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

З метою вирішення питання щодо можливості визначення порядку користування спірною земельною ділянкою суд першої інстанції призначив у справі судову земельно-технічну експертизу.

За результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи висновком від 10 січня 2017 року, враховуючи ідеальні частки сторін та існуючий варіант порядку користування житловим будинком та надвірних споруд, запропоновано один можливий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Установлено, що у висновку експерта вказано, що ідеальні частки співвласників в земельній ділянці площею 0,0998 га (998 кв. м) складають: ОСОБА_1 власник 2/5 частки домоволодіння - 399,2 кв. м (0,03992 га);

ОСОБА_2 власник 1/4 частки домоволодіння - 249,5 кв. м (0,02495 га); ОСОБА_3 власник 7/20 частки домоволодіння - 349,3 кв. м (0,03493 га).

З'ясувавши, що вказаний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропонований висновком судової земельно-технічної експертизи від 10 січня 2017 року, відповідає розміру частки кожного із співвласників у спільному майні та є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою саме за цим варіантом.

Крім того, суд врахував, що при такому варіанті користування земельною ділянкою права інших співвласників житлового будинку не будуть порушені.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав відповідачів у зв'язку з визначенням такого порядку користування земельною ділянкою, і таких відповідачами не наведено.

З урахуванням вказаного висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для встановлення ОСОБА_1 порядку користування спірною земельною ділянкою у запропонованому судовим експертом варіанті є обґрунтованим.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, про неможливість вирішення питання про виділення відповідачам у користування частини земельної ділянки пропорційно до їхніх часток у будинку, оскільки такі позовні вимоги останніми у визначеному законом порядку до суду не заявлялися, зустрічні позови відповідачами не подавалися.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду про встановлення порядку користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, дійшов помилкового висновку про відсутність можливості для встановлення такого порядку.

Апеляційний суд вважав, що відсутність факту виділення часток у праві власності на житловий будинок в натурі перешкоджає визначенню часток у вартості домоволодіння. Вказаного висновку апеляційний суд дійшов без встановлення всіх обставин справи, зокрема не звернув уваги, що експертом враховано існуючий між сторонами порядок користування будинком та господарськими спорудами.

При цьому, апеляційний суд не врахував, що в апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_2 не погоджувалась з рішенням місцевого суду саме з підстав невстановлення порядку користування всім співвласникам житлового будинку, зокрема відповідачам. Крім того, апеляційний суд не врахував пояснень ОСОБА_2, наведених в апеляційній скарзі, що відповідачі погодилися та не заперечували проти висновку судової експертизи, проте не згодні із рішенням місцевого суду в частині невиділення іншим співвласникам житлового будинку земельних ділянок у користування відповідно до їх часток.

Апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин по суті спору. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, фактично залишив спір не вирішеним.

Разом з тим, не звернув уваги на те, що реалізація позивачем права на встановлення порядку користування не обмежує права відповідачів у їх правомочностях щодо спірної земельної ділянки та не позбавляє їх права дійти згоди між собою щодо визначення порядку користування іншими частинами земельної ділянки або звернутися із цього питання до суду в загальному порядку.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд всупереч вимогам статей 212 - 214, 303 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), встановивши обставини у справі, вдався до переоцінки доказів, та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.