Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 369/7772/15-ц

провадження № 61-9495св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова Ірина Олександрівна, відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів:

Сліпченка О. І., Верланова С. М., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") Стрюкова І. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 864 190 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних строком до 18 вересня 2037 року.

30 грудня 2010 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є

ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до кредитного договору від 18 вересня 2007 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 18 вересня 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею 272,9 кв. м та майнові права на земельну ділянку площею 0,0809 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 25 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 802 003,34 долари США, що еквівалентно 16 984 842,77 грн, з яких: непогашений кредит - 494 788,02 долари США, що еквівалентно 10 478 630,58 грн; несплачені відсотки - 228 700,76 доларів США, що еквівалентно 4 843 429,27 грн; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 78 514,56 доларів США, що еквівалентно 1 662 782,92 грн.

На підставі вищевказаного Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкова І. О. просила суд стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 вересня

2007 року у розмірі 16 984 842,77 грн та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О., а саме нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 45,4 кв. м, загальною площею 272,9 кв. м, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 8051; земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, площею 0,0809 га, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 8050.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року (у складі судді Усатова Д. Д.) позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В. О. та зареєстрованого в реєстрі

за № 8059, а саме нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 45,4 кв. м, загальною площею

272,9 кв. м, що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу за реєстровим № 8051; земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, площею 0,0809 га що належить ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу за реєстровим № 8050 з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 18 вересня

2007 року у розмірі 802 003,34 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 25 червня 2015 року становить 16 984 842,77 грн, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого проваджена за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайну ціну на цей вид майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому банк відповідно до чинного законодавства і умов договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та зазначаючи загальний розмір заборгованості, ПАТ "КБ "Надра" не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку". Крім того, посилання позивача в прохальній частині позовної заяви на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39, 43 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І. О. до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотекипризначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати. У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, постанова апеляційного суду винесена з порушенням вимог статті 382 ЦПК України, оскільки в мотивувальній частині не зазначено мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу та висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 864 190 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,49 % річних строком до 18 вересня 2037 року.

30 грудня 2010 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є

ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до кредитного договору від 18 вересня 2007 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 18 вересня 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок загальною площею 272,9 кв. м та майнові права на земельну ділянку площею 0,0809 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 3.3.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 25 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 802 003,34 долари США, що еквівалентно 16 984 842,77 грн, з яких: непогашений кредит - 494 788,02 долари США, що еквівалентно 10 478 630,58 грн; несплачені відсотки - 228 700,76 доларів США, що еквівалентно 4 843 429,27 грн; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 78 514,56 доларів США, що еквівалентно 1 662 782,92 грн.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, a також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.

Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі, але не виключно, всі платежі на користь іпотекодержателя, передбачені кредитним договором, а також нараховані штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф), витрати іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати, понесені при зверненні стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі за здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені іпотекодержателем, у зв'язку з цим договором.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 7, частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог банку, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, порушення зобов'язання іпотекодавцем, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалив рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого проваджена за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайній ціні на цей вид майна.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судового рішення.

Аналогічного висновку дійшла ВеликаПалата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження

№ 14-11цс18).

Суд першої інстанції у рішенні зазначив усі інші складові, які, відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", мають міститись у ньому, зокрема усі складові заборгованості, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та спосіб реалізації предмета іпотеки.

Разом з тим, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції лише з тих підстав, що судом не зазначено початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні, що, як встановлено вище, не є вирішальним моментом при вирішенні справи по суті, де предметом спору є звернення стягнення на майно як один із способів стягнення заборгованості за кредитним договором, у разі невиконання умов договору кредиту боржником.

Отже, не зазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не впливають на правильність висновку суду щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову банку ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2017 рокускасувати, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська