розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів:

Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем була укладена угода, відповідно умов якої сторони домовились укласти договір купівлі-продажу майна. Відповідачу позивачем за угодою був наданий завдаток в сумі 50 000,00 грн в рахунок вартості квартири. На початку січня 2016 року відповідач відмовився від продажу належної йому квартири, проте грошові кошти, які були ним отримані у вигляді завдатку, повертати відмовився, мотивуючи це своїм скрутним матеріальних становищем.

Оскільки відповідач в добровільному порядку грошові кошти повертати відмовляється, позивач просив в судовому порядку стягнути з

ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі

50 000 грн, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 21 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі

50 000,00 грн, а також судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Задовольняючи позов, районний суд виходив із недійсності (нікчемності) попереднього договору про купівлю нерухомого майна, який було укладено між сторонами, з підстав недотримання при його укладенні вимог статей 635, 657, ЦК України (435-15) . У зв'язку із чим, на підставі статті 1212 ЦК України, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн, оскільки вони були отримані без достатньої правової підстави.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, шляхом пред'явлення позову на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки позивач для повернення набутого за недійсним правочином має право на звернення до суду з позовом на підставі статті 216 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

25 червня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року та залишити в силі рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом апеляційної інстанції було помилково не застосовано норми матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини (стаття 1212 ЦК України), що призвело до скасування правильного по суті рішенні суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційна скарга разом із матеріали цивільної справи передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року цивільну справу

№ 203/1635/16-ц призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним нормам матеріального права судові рішення в повній мірі не відповідають.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

09 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена угода про передачу завдатку, у відповідності до якої сторони домовились про купівлю-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1, яка є власністю продавця, та яку продавець зобов'язується передати покупцеві у строк до 30 грудня 2

015 року, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити в строк до

30 грудня 2015 року.

На підтвердження зобов'язань щодо прийняття та оплати вказаної квартири в рахунок забезпечення виконання цього зобов'язання покупець передає продавцю завдаток у розмірі 50 000,00 грн у рахунок належного з покупця зазначеного платежу квартири. У разі порушення продавцем зобов'язання щодо передачі покупцеві вказаного майна продавець зобов'язаний повернути покупцеві завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просив на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача грошові кошти, підстава набуття яких відпала.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Так, зміст угоди про передачу завдатку свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин, а саме, виникнення непоіменнованого договору, на виконання якого позивачем було передано відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн для придбання нерухомого майна, що не заборонено статтею 628 ЦК України.

Тобто, між сторонами не виникли правовідносини щодо позики, в той же час такі правовідносини, що склались між сторонами, є договірними.

Разом із тим, суд першої інстанції неправильно визначив правову природу правовідносин, які склались між сторонами, та дійшов помилкового висновку про безпідставність збереження відповідачем майна позивача (50 000,00 грн), та наявністю законних підстав для витребування у відповідача грошових коштів за правилами статті 1212 ЦК України.

Згідно частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1, однак з мотивів, наведених вище.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, сплачений заявником судовий збір в розмірі 661,44 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня

2017 року скасувати.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року змінити в мотивувальній частині.

З мотивувальної частини рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року виключити посилання на статтю 1212 ЦК України.

Стягнути із ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 661,44 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. І. Журавель
	В. М. Коротун
	В. П. Курило