розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року у складі судді

ОСОБА_3 та постанову Апеляційного суду Харківської області

від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П.,

Овсяннікової А. І., Сащенка І.С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про відновлення порушеного права та усунення перешкод

у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1994 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 літ. "А-1" з надвірними будівлями: сарай літ. "Б", огорожа № 1, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,15 га.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу

від 05 березня 2012 року належить житловий будинок АДРЕСА_2, який знаходиться на земельній ділянці площею 1 600 кв. м.

Вважав, що порушені його права як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ширина земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні складає 23 м; межа між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 була встановлена Токарівською сільською радою Дергачівського району Харківської області та проходила по вікну будинку НОМЕР_1 який належить ОСОБА_2

Зазначав, що у 2012 році ОСОБА_2 перекопала межу та зайняла належну йому земельну ділянку на 7 метрів, зайняла частину його земельної ділянки та примушує його перенести огорожу.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд поновити його право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою, поновити межу між земельними ділянками

по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1

у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки сторони відмовилися від проведення експертизи, так як у ОСОБА_1 технічний паспорт

від 26 листопада 1989 року і його переоформлювати він не бажав, а у ОСОБА_2 технічний паспорт за 2012 рік, сплачувати кошти за проведення експертизи вона відмовилася, інші витребувані експертом докази у сторін відсутні, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог про порушення його права користування зазначеною земельною ділянкою не надано, тому позов вважав необґрунтованим.

Крім того, зазначав, що в іншій частині рішення районного суду не оскаржувалося і апеляційною інстанцією не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційнійскарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відновлення його порушеного права на користування земельною ділянкою та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже судові рішення в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не перевіряються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження

в указаній справі і витребувано цивільну справу № 619/17/15-ц

з Дергачівського районного суду Харківської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року вищевказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухваленими при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того зазначав, що суди в порушення вимог статей 152, 158 ЗК України не прийняли до уваги той факт, що орган місцевого самоврядування Токарівська сільська рада Дергачівського району Харківської області не приймала участі у вирішенні вказаного спору, що на його думку, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Також вважав, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було прийнято до уваги його клопотання про виклик у судове засідання експерта.

Відзиву на касаційну скаргу

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 до Верховного Суду було подано відзив, у якому він зазначав, що після набуття в 2012 році права власності на будинок, ОСОБА_2 перекопала межу між їх земельними ділянками та зайняла належну йому земельну ділянку на 7 м.

Заперечення відповідача на касаційну скаргу

22 грудня 2018 року ОСОБА_2 до Верховного Суду було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вона зазначала, що буд-яких доказів на підтвердження вимог порушеного права та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачем не надано.

Крім того зазначала, що всі документи щодо землекористування земельною ділянкою яка належить їй, знаходяться в належному стані. Жодних порушень в оформленні її документів не має. Технічний паспорт на її земельну ділянку виготовлено у 2012 році, який є належним доказом законного землекористування її земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Житловий будинок № АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1

на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1994 року, зареєстрований у реєстрі за № 2-4759, відповідно до листа комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 05 листопада

Житловий будинок № АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2

на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу від 05 березня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за № 263, відповідно до листа комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос"

від 05 листопада 2014 року.

Згідно довідки Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 23 вересня 2011 року № 497, за домоволодінням

по АДРЕСА_1 значиться земельна ділянка у розмірі 0,15 га.

Згідно відповіді комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 05 листопада 2014 року розмір земельної ділянки

по АДРЕСА_2 складає 1600 кв. м.

Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки сторонами отримано не було.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 26 листопада 1989 року ширина земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 складає 23 м. Ширина земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 не вказана в її технічному паспорті.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року у справі було призначено судово-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

08 листопада 2016 року на адресу суду надійшло клопотання

від завідуючого лабораторією будівельно-технічних досліджень про надання додаткових матеріалів, а саме технічної документації на земельні ділянки АДРЕСА_2 на 2016 рік, топо-геодезичну зйомку земельних ділянок, забезпечити обстеження та оплату проведення експертизи.

Згідно супровідного листа від 09 листопада 2016 року вищезазначене клопотання було направлена сторонам на виконання.

Згідно листа виконуючого обов'язки заступника директора Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса Клюєва О. М. від 11 січня 2017 року, матеріали цивільної справи, оригінал інвентаризаційної справи № 13 на будинок по АДРЕСА_1 в 1 томі, оригінал інвентаризаційної справи № 15 на будинок по АДРЕСА_2 в 1 томі було повернуто без виконання ухвали суду від 05 жовтня 2016 року про призначено судово-технічної експертизи, так як необхідні додаткові матеріали до інституту не надійшли.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2017 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у вказаній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.

01 березня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшло клопотання судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса Мацак Н. А. про надання додаткових матеріалів, які необхідні для проведення експертизи, а саме технічну документацію на земельні ділянки АДРЕСА_2 де буде вказано площа та лінійні розміри досліджуваних земельних ділянок, так як

в наданих на дослідження матеріалах ці данні відсутні. В наданих на дослідження технічних паспортах відсутні лінійні розмірі досліджуваних земельних ділянок; земельно-кадастрова документація (то-геодезичну зйомку) на земельні ділянки в повному обсязі (в паперовому та електронному вигляді); квартальна зйомка земельних ділянок за вищевказаною адресою.

03 травня 2018 року повернулась з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса до Апеляційного суду цивільна справа з повідомленням про неможливість надання висновку у зв'язку

з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи в термін до 45 днів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно частини першої статті 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується.

Отже, ураховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення права користування земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування, порушення якого ним не доведено.

Судами з метою з'ясування обставин у справі, було призначено судово-технічну експертизу та земельно-технічну експертизу, які не були виконанні у зв'язку з ненаданням сторонами, зокрема і позивачем додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, що свідчить про виконання судами вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо сприяння всебічному і повному з'ясування обставин справи.

Посилання касаційної скарги на те, що суди в порушення вимог статей 152, 158 ЗК України не прийняли до уваги той факт, що орган місцевого самоврядування Токарівська сільська рада Дергачівського району Харківської області не приймала участі у вирішенні вказаного спору, що на його думку, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, є безпідставними, оскільки не стосується його прав землекористування, порушення яких він обґрунтовував діями відповідача, який є його суміжним землекористувачем.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.