Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 360/1568/16-ц
провадження № 61-12563св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року у складі судді: Унятицького Д. Є. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2017 року у складі суддів: Кашперської Т. Ц., Кулішенка Ю. М., Яворського М. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за кредитним договором від 12 грудня 2012 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 17 221 грн 45 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На день смерті його заборгованість за кредитним договоромстановить 11 230 грн 36 коп. Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, позивач просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 230 грн 36 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Оскільки суду не надано доказів вартості майна, одержаного відповідачем у спадщину після смерті ОСОБА_2, позивачем не доведено обставину, на яку він посилається як на підставу свого позову, тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, виходячи із суті спору, який полягає у необхідності погашення заборгованості померлого позичальника за кредитним договором за наявності особи, яка прийняла спадщину після його смерті, та принципу доведеності цих обставин, позивач мав надати докази на підтвердження обсягу успадкованого майна та його вартості. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази обсягу вартості спадкового майна або клопотання позивача про їх витребування. ЦПК (1618-15)
України не передбачене самостійного витребування доказів з ініціативи суду. За таких обставин не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено істотні обставини у справі, необхідні для правильного вирішення спору, і що суд першої інстанції повинен був самостійно встановити дані обставини. Спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача заявляв усні клопотання про направлення запитів до відповідних державних органів з метою встановлення майна померлого, які залишились без задоволення, оскільки справа тричі (27 вересня, 27 жовтня та 12 грудня 2016 року) відкладалася у зв'язку із неявкою всіх учасників процесу в судове засідання і рішення від 12 січня 2017 року ухвалювалося також без їх участі. Таким чином, враховуючи час розгляду справи, позивач мав реальну можливість забезпечити явку свого представника в судове засідання, в тому числі для звернення із клопотанням про витребування доказів, або направити письмове клопотання до суду, однак не скористався цим процесуальним правом.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що з боку судів не проведено ряд дій, які могли б полегшити розгляд справи щодо витребування відомостей про наявність нерухомого майна, витребування відомостей із МРЕВ про наявність зареєстрованого транспортного засобу за позичальником, не витребувані відомості із банківських установ щодо перевірки наявності депозитів боржника. Відповідач як спадкоємець позичальника зобов?язана виконати вимогу банку в межах вартості спадкового майна, проте не вчинила дій на виконання цього обов?язку.
06 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 25 вересня 2006 року ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № SAMDN34000009231687.
12 грудня 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карток, за умовами якого зокрема банк надав позичальнику строковий кредит в розмірі 17 221 грн 45 коп. на строк 36 місяців до 31 грудня 2015 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позичальник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.
ПАТ КБ "Приватбанк" 15 лютого 2016 року після смерті ОСОБА_2 направив до Погребищенської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців.
Листом № 02-14/71 від 18 лютого 2016 року Погребищенська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ "Приватбанк" про те, що 18 липня 2014 року заведена спадкова справа № 269/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а його спадкоємцями за законом є ОСОБА_1, на ім'я якої посвідчено заповіт. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.
В матеріалах справи наявний наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2, станом на 30 вересня 2015 року, відповідно якого заборгованість складає 11 230 грн 36 коп., а станом на день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 11 430 грн 36 коп.
26 квітня 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" направив лист-претензію на ім'я ОСОБА_1 про повернення заборгованості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України (435-15)
спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
До спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України 2004 року).
Враховуючи недоведеність позивачем наявності, об'єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2, колегія судів погоджується із висновками судів про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.
Доводи касаційної скарги про те, що з боку судів не проведено ряд дій, які могли б полегшити розгляд справи щодо витребування відомостей про наявність нерухомого майна, витребування відомостей із МРЕВ про наявність зареєстрованого транспортного засобу за позичальником, не витребувано відомості із банківських установ щодо перевірки наявності депозитів боржника, не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень з таких підстав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України 2004 року).
Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, у тому числі щодо витребування доказів, не скористався.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С.Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик