розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Вейтас І. В., Кузнєцової О. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заявника

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк").

Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03 червня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та приватного підприємства торгово-виробничої компанії "ХерсонСпецМетал" на користь ПАТ "Мегабанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"), заборгованість за кредитним договором у розмірі 552 255 грн 99 коп., судові витрати у розмірі 1 700 грн, інформаційно-технічний збір у розмірі 120 грн, а всього 554 075 грн 99 коп. 15 липня 2010 року на виконання вищевказаного судового рішення Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист № 2-2260/2010.

19 жовтня 2012 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні виконавчий лист від 15 липня 2010 року повернуто стягувачу, оскільки встановлено, що майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено. 15 липня 2013 року АТ "Мегабанк" повторно звернулося до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом, стягувач зазначив, що у зв'язку із частковим погашенням боргу, залишок суми заборгованості складає 467 696 грн 39 коп.

16 липня 2013 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні відкрито виконавче провадження ВП № 38878153 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа від 15 липня 2010 року.

Вважала, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 липня 2013 року було порушення положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а саме відкрито виконавче провадження з пропуском встановленого законодавством строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, його відкрито з порушенням підвідомчості виконання рішення суду, оскільки у Дніпровському районі м. Херсона вона не проживає, а працює і проживає у Суворовському районі м. Херсона.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 липня 2013 року та скасувати постанову державного виконавця.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо винесення постанови від 16 липня 2013 року, якою відкрито виконавче провадження ВП № 38878153 з примусового виконання виконавчого листа виданого 15 липня 2010 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_3. на користь ПАТ "Мегабанк" борг у розмірі 467 696 грн 39 коп. Скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні від 16 липня 2013 року ВП № 38878153 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 15 липня 2010 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Мегабанк" борг у розмірі 467 696 грн 39 коп.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 липня 2013 року та направляючи її копію ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_1, керувався тим, що саме така адреса зазначена стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження. Проте, будь-які дані про проживання, перебування, роботу чи місцезнаходження майна ОСОБА_3 за вищевказаною адресою відсутні. З матеріалів справи вбачається, що боржник має інше зареєстроване місце проживання, а саме: вул. 1 Польова, 20 у м. Херсоні. Докази отримання ОСОБА_3 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 липня 2013 року відсутні, тому такі дії останнього є неправомірними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ "Мегабанк"залишено без задоволення, судове рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки постановою державного виконавця від 19 жовтня 2012 року виконавчий лист від 15 липня 2010 року повернуто стягувачу у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду, у силу вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 19 жовтня 2012 року. Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого документу на час відкриття виконавчого провадження не сплив.

У виконавчому листі від 15 липня 2010 року місце проживання боржника - ОСОБА_3.зазначено АДРЕСА_2, копією паспорта останньої підтверджено місце її реєстрації за зазначеною адресою. Докази, що ОСОБА_3 тимчасово чи постійно проживала, працювала за адресою: квартира АДРЕСА_1 відсутні. Таким чином, оскільки місце проживання боржника за територіальністю відноситься до Суворовського району м. Херсона, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням положень статті 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Мегабанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 668/7175/15-ц з Херсонського міського суду Херсонської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2019 року справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, заінтересована особа - ПАТ "Мегабанк", призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами у порушення положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не було зазначено, як державний виконавець мав встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника, не відкриваючи виконавче провадження. Стягувач відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) має право зазначити будь-яку інформацію, що ідентифікує боржника чи може сприяти примусовому виконанню рішення суду, у тому числі про місце роботи боржника, місцезнаходження його майна і на підставі цієї інформації державний виконавець визначає місце виконання рішення суду. Отже, у випадках, коли стягувач зазначає фактичне місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна, державний виконавець відкриває виконавче провадження та перевіряє отриману інформацію. У разі не підтвердження цієї інформації документально або виявлення інформації щодо місця виконання рішення, виконавець має надіслати виконавчий лист за місцем виконання, у тому числі встановленого фактичного проживання боржника.

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні було неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона проживає у Суворовському районі м. Херсона, а АТ "Мегабанк" надав державному виконавцю завідомо неправдиву інформацію про її місце проживання на території Дніпровського району м. Херсона.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03 червня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та приватного підприємства торгово-виробничої компанії "ХерсонСпецМетал" на користь ПАТ "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк", заборгованість за кредитним договором у розмірі 552 255 грн 99 коп., судові витрати у розмірі 1 700 грн, інформаційно-технічний збір у розмірі 120 грн, а всього 554 075 грн 99 коп.

15 липня 2010 року на виконання вищевказаного судового рішення Суворовським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист № 2-2260/2010.

15 липня 2013 року АТ "Мегабанк" повторно звернулося до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом. Стягувач зазначив, що у зв'язку із частковим погашенням боргу, залишок суми заборгованості складає 467 696 грн 39 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У частині другій статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) та "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 18 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі чинного на час вчинення виконавчих дій) у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що стягувач має право зазначити будь-яку інформацію, яка ідентифікує боржника чи може сприяти примусовому виконанню рішення суду, у тому числі про місце роботи боржника, місцезнаходження його майна і на підставі цієї інформації державний виконавець визначає місце виконання рішення суду. При цьому законом не вимагається документальне підтвердження стягувачем зазначених відомостей.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу (частина п'ята стаття 20 Закону України "Про виконавче провадження").

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули увагу на те, коли стягувач зазначає фактичне місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна, державний виконавець відкриває виконавче провадження та перевіряє отриману інформацію, а у разі не підтвердження цієї інформації документально або виявлення інформації щодо місця виконання рішення, державний виконавець надсилає виконавчий лист за місцем, у тому числі встановленого фактичного проживання боржника.

Таким чином, суди у порушення зазначених вимог закону не врахували, що державний виконавець міг встановити місце проживання, перебування, роботи, місцезнаходження майна боржника лише після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, згідно зі статтею 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судами не встановлено порушення державним виконавцем прав боржника, яка зобов'язана виконати рішення суду.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ОСОБА_3 на користь АТ "Мегабанк" підлягають стягненню 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство "Мегабанк", відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства "Мегабанк" 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.