розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Макаренко І. О., від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О., від 12 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим.

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що 06 листопада 2007 року між нею та відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк" (далі - ВАТ "СЕБ Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", укладено договір поруки на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_5 У лютому 2016 року ПАТ "Фідобан" звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у розмірі 1 513 539, 85 грн. З матеріалів справи позивачу стало відомо, що банком був змінений строк виконання основного зобов'язання, у зв'язку із чим порука припинилась 06 вересня 2015 року, однак банк не визнає факт припинення поруки.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити, визнати договір поруки, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ "СЕБ Банк" 06 листопада 2007 року, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором № 712 від 06 листопада 2007 року, припиненим з 06 вересня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки, що укладений між ОСОБА_4 та ВАТ "СЕБ Банк" від 06 листопада 2007 року, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором № 712 від 06 листопада 2007 року, з 06 вересня 2015 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ "Фідобанк" скористалось своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості та у відповідності до статті 1050 ЦК України пред'явило вимогу до боржника ОСОБА_5. від 05 лютого 2015 року про дострокове погашення заборгованості у розмірі 61 240, 44 доларів США та 2 169, 26 грн пені, у строк 30 (тридцять) днів. За таких обставин, ПАТ "Фідобанк" повинен був звернутися до поручителя ОСОБА_4 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 06 вересня 2015 року, відповідно порука припинилась з 06 вересня 2015 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк" відхилено, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог із урахуванням встановлених обставин справи. Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПАТ "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, та повинен розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання. Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань. При вирішенні спору судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 261, 559 ЦК України та не враховано положення статті 554 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 листопада 2007 року між ВАТ "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 712, відповідно до умов якого банк повинен був передати, а позичальник отримати суму кредиту у розмірі 55 тис. доларів США, відсоткова ставка за умовами договору розраховувалась як сума значення LIBOR та фіксованого відсотку, який складає 6,6 % річних за користування кредитними коштами, строком до 08 листопада 2027 року (а. с. 7-9).

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ОСОБА_4 та ВАТ "СЕБ Банк" був укладений договір поруки від 06 листопада 2007 року. Пунктом 4.1 договору передбачено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором (а. с. 10).

Згідно з умовами додаткової угоди № 1 до договору поруки від 06 листопада 2007 року сторони домовились пункт 2.1 договору поруки викласти в наступній редакції:

"2.1. Суть і строк боргових (забезпечених цим договором) зобов'язань. Порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:

(а) Повернення основної суми кредиту, наданого боржнику, що дорівнює 70 000 (сімдесят тисяч) доларів США 00 центів. Боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 08 листопада 2027 року.

(б) Сплати відсотків за користування кредитом. Божник зобов'язаний сплатити відсотки за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені у кредитному договорі.

(в) Сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків, а також штрафу за нецільове використання кредиту.

Застереження: порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань також в разі їх дострокового виконання у випадках, встановлених кредитним договором".

Умовами додаткової угоди внесені зміни до договору поруки відповідно змін кредитного договору, а саме суми кредиту та строку повернення кредитних коштів. При цьому, строк дії поруки умовами додаткової угоди не визначений.

Банком надіслано письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, що підтверджується листом-вимогою № 19-4-0-3-14/63 від 05 лютого 2015 року, згідно якого банк вимагав у тридцятиденний термін повернути у повному обсязі всю суму заборгованості за кредитним договором, що станом на 05 лютого 2015 року складала 61 240, 44 долара США, та пеню у розмірі 2 169, 26 грн (а. с. 12).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент подання позову, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі від 06 листопада 2007 року строк виконання основного зобов'язання визначений до 08 листопада 2027 року (а. с. 6). Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного ануїтетного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу ануїтетними платежами (частинами) та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань строк чинності поруки за вимогами кредитора про повернення заборгованих коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Пунктом 4.1 договору поруки від 06 листопада 2007 року визначено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 712, який укладено між ВАТ "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_5

Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Надіславши письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів від 05 лютого 2015 року, у зв'язку із невиконанням боржником умов кредитного договору щодо внесення чергових платежів, банк змінив строк виконання основного зобов'язання.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-якіфактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні норми містяться у статях 76, 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та мав право протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителя про стягнення заборгованості.

05 лютого 2015 року ПАТ "ФІДОБАНК" пред'явив вимогу до позичальника ОСОБА_5 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 712 від 06 листопада 2007 року у сумі 61 240, 44 доларів США та 2 169, 26 грн пені, у строк 30 (тридцять) днів, а тому мав право звернутися з вимогами до поручителя ОСОБА_4 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 05 вересня 2015 року, відповідно порука за кредитним договором від 07 листопада 2007 року припинилась з 06 вересня 2015 року.

Із урахуванням встановлених обставин справи, районним судом, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зроблено правильний висновок про припинення поруки внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителя (позов у справі № 359/923/16-ц подано 02 лютого 2016 року), оскільки порука припинилась через шість місяців від дня дострокового погашення кредиту, визначеного в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.

При вирішенні спору судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 559 та частини другої статті 1050 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишити без задоволення.

Судді	Є. В. Синельников
	О. В. Білоконь
	С. Ф. Хопта