заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівське об?єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 червня 2018 року у складі колегії суддів: Біляєвої О. М., Собини О. І., Ткачук С. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівське об?єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Заява мотивована тим, що відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) він з 27 липня 2015 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини № 3022 Національної гвардії України, яка розташована у м. Шостка Сумської області.

У період з 29 вересня 2015 року до 27 листопада 2015 року він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

Після повернення із зони АТО у зв'язку з погіршенням стану здоров'я в період з 25 грудня 2015 року до 08 січня 2016 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Кролевецькій центральній районній лікарні Сумської області, а з 17 березня 2016 року - на лікуванні у шпиталі Національної гвардії України у м. Золочів Львівської області у військовій частині № 3080.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) № 77 від 15 квітня 2016 року у нього виявлені захворювання, пов'язані з проходженням військової служби. У встановленні причинного зв'язку виявлених захворювань із захистом Батьківщини та виконанні обов'язків військової служби йому було відмовлено з підстав відсутності посвідчення учасника бойових дій.

03 червня 2016 року він отримав посвідчення учасника бойових дій, а 06 жовтня 2016 року на підставі Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 (411/2016) був звільнений - демобілізований у запас з лав Збройних Сил України.

Рішенням медико-соціальної експертної комісії № 1 від 29 березня 2017 року не встановлено ступінь втрати працездатності, посилаючись на те, що у довідці ВЛК від 15 квітня 2016 року вказано, що захворювання пов'язані з проходженням військової служби, а не під час виконання обов'язків військової служби.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши вимоги, просив суд установити факт, що має юридичне значення, а саме визнати період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків) під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби за призовом, а не в добровільному порядку, під час мобілізації, на особливий період, що необхідно йому для визнання його особою з інвалідністю та отримання гарантій, установлених державою, як учаснику бойових дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт виконання ОСОБА_1 у період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року обов'язків військової служби під час перебування на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу та зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідало обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку, за призовом під час часткової мобілізації на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року № 15/2015 (15/2015) .

Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він у період проходження військової служби з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року виконував обов'язки військової служби за змістом частини третьої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Встановлення факту виконання ним обов'язків військової служби у період з 27 липня 2015 року до 06 жовтня 2016 року має для останнього юридичне значення, а саме, необхідне для отримання гарантій, встановлених державою, як учаснику бойових дій.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 12 лютого 2018 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, виходив із того, що заявнику надано статус учасника бойових дій, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій, тому факт виконання ним обов'язків військової служби не підлягає встановленню у судовому порядку.

Проте у разі незгоди заявника з висновком ВЛК від 15 квітня 2016 року він не позбавлений права оскаржити його до Центральної ВЛК або у порядку, передбаченому КАС України, в адміністративному суді, згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 579/1734/17-ц з Кролевецького районного суду Сумської області.

15 листопада 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу за заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, Глухівського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення, призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина друга статті 293 ЦПК України), визначені частиною першою статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян: чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідні роз'яснення викладені у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) .

Відповідно до статті 315 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядає суд. Якщо законодавство не передбачає можливості встановлення даних фактів іншим шляхом, але від їх установлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то суд вправі встановити даний факт.

Згідно з викладеним суд апеляційної інстанції не врахував наведені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що факт виконання заявником обов'язків військової служби не підлягає встановленню у судовому порядку.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу військового комісара Кролевецького районного військового комісаріату Сумської області від 27 липня 2015 року № 75 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та направлений для проходження військової служби до військової частини № 3150, що підтверджується довідкою Кролевецького районного військового комісаріату від 19 серпня 2015 року № 532 (а. с. 6).

Згідно з довідкою Національної гвардії України від 31 липня 2015 року № 10165 ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу за призовом під час часткової мобілізації у військовій частині № 3022 м. Шостка з 27 липня 2015 року по час видачі довідки та залучався до виконання службово-бойових завдань поза місцем постійної дислокації (а. с. 7).

Розпорядженням командувача Національної гвардії України від 12 березня 2016 року № 27/31/1-1423 ОСОБА_1 був відряджений до госпіталю Національної гвардії України (м. Золочів) з 17 березня 2016 року на стаціонарне лікування (а. с. 7, 8).

За наслідками медичного огляду ОСОБА_1 ВЛК встановила останньому діагноз і причинний зв'язок захворювання з проходженням військової служби (а. с. 13).

ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій і він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с. 14).

Наказом командира військової частини № 3022 Національної гвардії України від 06 жовтня 2016 року № 207 ОСОБА_1 виключено того ж дня зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення на підставі Указу Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" (411/2016) (а. с. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено початок і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов'язків військової служби.

Згідно з частинами першою, другою зазначеної статті, початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами частини третьої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) .

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) , указами Президента України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

' 'p' Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) визначає категорії осіб, які визнаються учасниками бойових дій, у тому числі й за безпосередню участь в АТО, та встановлює їм пільги.

' 'p' Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (413-2014-п) "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення" визначає порядок надання статусу учасника бойових дій, його позбавлення та встановлює документи, які подаються на розгляд комісій.

Отже, законом визначено порядок встановлення фактів, зокрема, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а тому такий факт не підлягає встановленню у судовому порядку.

Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України (1618-15) повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги про те, що факт виконання заявником обов'язків військової служби підлягає встановленню у судовому порядку є безпідставними, при цьому суд розглянув справу в порядку окремого провадження, врахувавши пункт 5 частини другої статті 293, частину першу статті 315 ЦПК України.

При цьому заявнику надано статус учасника бойових дій, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.

Разом з тим у разі незгоди заявника з висновком ВЛК від 15 квітня 2016 року він не позбавлений права оскаржити його до Центральної ВЛК або у порядку, передбаченому КАС України, в адміністративному суді, згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.