розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 500 тис. грн зі сплатою 20 % річних строком до 29 вересня 2016 року.

У той же день для забезпечення виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким вона зобов'язалась солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.

26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким у силу статей 512, 514 ЦК України ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за вказаними кредитним договором та договором поруки, укладеними з відповідачами.

Позичальник, як і поручитель, зобов?язань за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 20 травня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 570 510 грн 51 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 457 255 грн 78 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 113 254 грн 73 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року у складі судді Кричиної А. В. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 457 255 грн 78 коп., суму заборгованості по відсоткам у розмірі 113 254 грн 73 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник і поручитель належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 457 255 грн 78 коп., суму заборгованості по відсоткам у розмірі 113 254 грн 73 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Позичальник і поручитель належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону. Внесення коштів на рахунок ПАТ "Дельта Банк" після ухвалення рішення суду не може бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції. При цьому ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутись до органів державної виконавчої служби та надати вказані квитанції для врахування державним виконавцем добровільного виконання ним судового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки судові повістки направлялись за адресою: АДРЕСА_1, тобто на тимчасово окуповану територію, де вона проживала, тому була позбавлена можливості подати до суду заперечення на позовну заяву та заявити клопотання про застосування строку позовної давності.

Оскільки ОСОБА_3 перестав сплачувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим з 22 квітня 2012 року у нього утворився борг за кредитним договором, то банк повинен був пред?явити вимогу до поручителя протягом шести місяців, тобто до 23 жовтня 2012 року з моменту несплати позичальником щомісячного платежу відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України. Проте банк звернувся до суду з позовом до поручителя 29 серпня 2014 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 756/12284/14 з Оболонського районного суду м. Києва.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 вересня 2011 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 500 тис. грн зі сплатою 20 % річних строком до 29 вересня 2016 року.

26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за вказаними кредитним договором та договором поруки, укладеними з відповідачами.

Отже, у силу статей 512, 514 ЦК України ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 вересня 2011 року та договором поруки від 30 вересня 2011 року відповідно.

Позичальник і поручитель зобов?язань за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 20 травня 2014 року утворилась заборгованість за кредитом, яка за розрахунком банку, склала 570 510 грн 51 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 457 255 грн 78 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 113 254 грн 73 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України 2004 року ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України 2004 року.

За змістом статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судом установлено, що відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи 04 грудня 2014 року та 08 листопада 2018 року у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_4 посилалась на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки судові повістки направлялись за адресою: АДРЕСА_1, тобто на тимчасово окуповану територію, де вона проживала.

Судом встановлено, шо на а.с. 89 міститься лист, адресований ОСОБА_4, яким їй надсилалось рішення суду першої інстанції. Вказаний лист було повернуто до суду із зазначенням: "органи поштового зв?язку тимчасово не здійснюють свої повноваження".

На а.с. 152 міститься лист, адресований ОСОБА_4, яким їй надсилалась повістка про призначення до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, який було повернуто до суду із зазначенням: "за закінченням терміну зберігання".

Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, і не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 02 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

При цьому, скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3, не був належним чином повідомлений про дату судового засідання, і, незважаючи на це, також належним чином не повідомив іншого з відповідачів - ОСОБА_4

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" від 08 квітня 2010 року наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_4 знати про час і місце розгляду її справи (частина друга статті 6 ЦПК України 2004 року), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).

За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

При новому розгляді справи суду слід врахувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) щодо строку пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, оскільки вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Крім того, суду слід звернути увагу на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки позивач пред?явив позов про солідарне стягнення кредитної заборгованості, то з урахуванням положень частин третьої статті 400 ЦПК України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в повному обсязі.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.