позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Жук М. І., від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Губар В. С., Кузюри Л. В., від 15 березня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між сторонами 31 серпня 2006 року було укладено кредитний договір № 04/34, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 37 000 доларів США до 31 серпня 2026 року, із сплатою процентів у розмірі 12,8 % річних, із щомісячним погашенням кредиту (із урахуванням доповнень від 20 червня 2008 року, 22 січня 2010 року). Банк перед позичальником виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту, а позичальник у порушення умов кредитного договору належним чином не виконував своїх зобов'язань, внаслідок чого у останнього перед банком утворилась заборгованість, яка була стягнута рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2015 року у справі № 750/6585/15-ц.

Однак, позичальник кредитні кошти не повертає, не сплачує відсотки та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, у зв'язку із чим заборгованість станом на 10 червня 2016 року становить 926 129, 60 грн.

З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку банку квартиру, житловою площею 50,9 кв. м, загальною площею 84,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором кредиту № 04/34 від 31 серпня 2006 року станом на 10 червня 2016 року у розмірі 926 129, 60 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 84,6 кв. м, шляхом продажу позивачем предмета іпотеки від свого імені, за початковою ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням позивачу всіх прав продавця, отримання довідок, технічних документів та інших повноважень з метою відчуження вказаного майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський АкціонернийБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд позбавлений можливості встановити початкову ціну предмета іпотеки, а позивач не вчинив необхідних дій з визначення початкової ціни предмету іпотеки та не надав до суду відповідних доказів з цього приводу, окрім того, у разі задоволення позову будуть порушені законні житлові права трьох неповнолітніх дітей відповідача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відхилено, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що стягнення кредитної заборгованості за рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє права кредитодавця на пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. В той же час у процесі розгляду справи позивач не ініціював встановлення початкової ціни предмета іпотека, що унеможливлює звернення стягнення на нього. Посилання позивача на пункти 6.1.6, 8.1, 8.4, 8.5 іпотечного договору, якими передбачено підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У квітні 2017 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 6.1.6 іпотечного договору, укладеного між сторонами, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконано.

Згідно пункту 8.4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до банку права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору; продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором у банка виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 8.1 іпотечного договору). Окрім того, відповідно до пункту 8.5 договору іпотеки, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 8.3 договору іпотеки.

Позивач також посилається на неправильне застосування районним судом, з висновком якого погодився й апеляційний суд, положень статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", оскільки судами не було досліджено питання законності дій відповідача при реєстрації своїх дітей у квартирі, яка була передана в іпотеку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу за позовом ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 серпня 2006 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № 04/34, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 37 тис. доларів США до 31 серпня 2026 року, із сплатою процентів у розмірі 12,8 % річних, із щомісячним погашенням кредиту (з доповненнями від 20 червня 2008 року, 22 січня 2010 року).

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторони 31 серпня 2006 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого, відповідач надав банку в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 84, 6 кв. м.

За розрахунками банку розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 10 червня 2016 року складає 926 129,60 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (898-15) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з положеннями частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Умовами іпотечного договору сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до банку права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами договору іпотеки; продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору (пункт 8.4 іпотечного договору).

Крім того, положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, провадження № 14-11цс18.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивач, у порушення вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначив необхідної складової, передбаченої цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону, що унеможливлює задоволення позову, оскільки суд позбавлений можливості встановити початкову ціну предмету іпотеки, а позивач не вчинив необхідних дій з визначення початкової ціни предмету іпотеки та не подав до суду належні докази.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд не врахував, що незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не є безумовною підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", що не суперечить вимогам зазначеного Закону. Така оцінка може бути проведена безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу предмету іпотеки.

Також апеляційним судом не було перевірено правильність висновку районного суду про те, що при задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права неповнолітніх дітей.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги банку та залишення без змін рішення районного суду, апеляційний суд самоусунувся від виконання своїх процесуальних обов'язків, передбачених статтями 60, 212, 303 ЦПК України, 2004 року, не здійснив належним чином апеляційний перегляд справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків апеляційного суду вимогам статей 60, 212, 303 ЦПК України у редакції, яка була чинною на момент розгляду справи.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням встановлених обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-154цс18, від 13 червня 2018 року № 14?182цс18 щодо нарахування сум за кредитним договором після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за цим договором.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді	О. В. Білоконь
	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	Ю. В. Черняк