розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Греська В. А. та рішення Апеляційного суду Житомирської області

від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М.,

Галацевич О. М., Широкової Л. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), ОСОБА_2, ОСОБА_3, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, щонаказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного

пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_1.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_2 було видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 № НОМЕР_2

від 02 вересня 2014 року.

08 червня 2016 року спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 511 ОСОБА_2 було відчужено на користь ОСОБА_3, рішення про державну реєстрацію № 29957059 від 08 червня 2016 року.

Передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 було проведено без агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Зазначав, що відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим, тому вважав, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки є порушенням закону.

Ураховуючи зазначене й ті обставини, що на території Житомирській області, у тому числі в Ємільчинському районі Житомирській області виявлено випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, скасувати рішення Реєстраційного сектору Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку ОСОБА_2, витребувати із незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь держави спірну земельну ділянку та зобов'язати його повернути вказану земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямЄмільчинського районного суду Житомирської області

від 16 лютого 2017 року позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району задоволено частково.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області

№ 6-1280/14-14-сг від 26 серпня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_1.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 № НОМЕР_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, наказ ГУ Держгеокадастру

у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою

щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 не відповідає вимогам

чинного законодавства щодо охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення при передачі їх у власність. Зокрема, на земельну ділянку, яка була надана у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства, не було виготовлено агрохімічний паспорт, тому оспорюваний наказ є недійсним, а тому державна реєстрація речових прав ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку проведена на підставі недійсного наказу є незаконною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено,

апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області

від 16 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове про відмову

у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області

в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні правові підстав

для визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства

ОСОБА_2 та для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку й зобов'язання її повернення, оскільки прокурором не доведено та необґрунтовано наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Крім того, не надано суду належних та допустимих доказів про те, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, та про наявність корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана у власність ОСОБА_2

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави та зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну № 277/770/16-ц

з Ємільчинського районного суду Житомирської області.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін

до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року вищевказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Ємільчинським районним судом Житомирської області не було враховано те, що прокурором заявлено віндикаційний позов на підставі статті 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки.

Вважав, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_2 у порушення вимог земельного законодавства, тому він не набув законного права й не міг її відчужувати.

ОСОБА_6 є добросовісним набувачем земельної ділянки за договором купівлі-продажу, тому у нього земельна ділянка може бути витребувана тільки шляхом подання індикаційного позову, а не за правилами реституції.

Отже, стаття 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При ухваленні рішення апеляційним судом не враховано те, що

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на дату виникнення спірних правовідносин здійснювало свої повноваження, керуючись Указом Президента "Про Державне агентство земельних ресурсів України", Положенням про Головне управління Держземагентства у Житомирській області, "Методичними рекомендаціями щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб", іншими нормативними актами, а тому, як державний орган, не могло порушувати норми ЗК України (2768-14) у частині вимоги надати агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Зазначав, що згідно пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України.

Повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території області, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України має ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (15-2015-п) , Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку України, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 лютого 2015 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 року за № 177/26622 (z0177-15) ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Вважав, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, при прийнятті оспорюваного наказу, не було дотримано вимоги законодавства про наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов'язковим при передачі земельних ділянок у власність, чим порушено статтю 16 Закону України "Про охорону земель", Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536 (z1517-11) .

Згідно пункту 3.5 вказаного Положення наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення у яких

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зазначало, що здійснює передачу земельних ділянок державної форми власності на підставі затвердженого проекту землеустрою та не вправі вимагати документи, що не передбачені ЗК України (2768-14) та статтею 50 Закону України "Про землеустрій".

Зазначало, що не погоджується із висновками суду про те, що у цьому випадку норми Закону України "Про охорону земель" (962-15) , Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , мають вищу юридичну силу порівняно із нормами ЗК України (2768-14) , оскільки вказані закони регулюють питання організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, а не питання розпорядження землями.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. Мотивувальна частина

ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області приватним підприємством "Земля поліського краю", який має ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ №583130, кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 001649 від 18 січня 2013 року.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області

№ 6-1280/14-14-сг від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, у якому зазначено, що до використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж

в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статей 13 та 14 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції на час пред'явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини другої та третьої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 122 ЗК України центральний

орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, який розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області

від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, надано йому у власність земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, до використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.

Згідно статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

У порушення вимог статей 212- 214, 303 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не врахував, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не перевірив доводів позивача й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам, не врахував та не дав оцінку доводам та доказам про те, що прокурором було заявлено віндикаційний позов на підставі статті 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки, з посиланням на те, що земельну ділянку ОСОБА_2 було надано із порушенням вимог земельного законодавства, отже, він не мав правових підстав для її відчуження, оскільки такі права можуть належати лише її законному власнику, тому вона може бути витребувана шляхом подачі віндикаційного позову, а не за правилами реституції.

Також апеляційним судом не було перевірено посилання позивача на те, чи були дотримані вимоги чинного законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки у власність без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою без зазначеного документа з урахуванням зазначених у позові обставин про те, що на території Житомирській області, у тому числі в Ємільчинському районі Житомирській області виявлено випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, та не наведено у рішенні мотивів їх відхилення й не зроблено правових висновків, чи були при цьому порушені інтереси держави.

Отже, висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову та наведені правові підстави ґрунтуються на припущеннях, що заборонено статтею 60 ЦПК України 2004 року.

Відповіднодо пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.