розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, у складі судді Сябренко І. П., від 07 червня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В., від 06 листопада

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У березні 2018 року ОСОБА_3звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. 16 липня 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким усе своє майно заповів дітям: ОСОБА_4 та

ОСОБА_3 На початку грудня він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив йому у зв'язку із пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини. Вважав, що пропустив строк з поважних причин, оскільки проживає у іншій місцевості, має напружений графік роботи, до того пропущений строк є незначним.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька

ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області

від 07 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем перешкоди для вчасного подання заяви до нотаріуса не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Отже, позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому підстави для застосування правил частини третьої статті 1272 ЦК України відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що факт проживання в іншій місцевості та напружений графік роботи не можна вважати поважними причинами у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України. Відсутність у реєстрі заповітів заповіту ОСОБА_5 на час відкриття спадщини також не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачем менше ніж на місяць. Відмовляючи у задоволенні позову, суди позбавили позивача можливості отримати спадщину та реалізувати волю спадкодавця. Заповіт був зареєстрований у реєстрі заповітів лише 09 січня 2018 року, отже позивач не мав змоги перевірити наявність заповіту та переконатись у тому, що він входить до кола спадкоємців. Позивач надав суду письмові докази, що між місцем постійного проживання позивача та місцем знаходження спадкового майна є достатня відстань, позивач працює на об'єкті з напруженим графіком та складними умовами праці.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

14 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємцями ОСОБА_5 є його діти, сторони у справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

16 липня 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також усі свої майнові права та обов'язки заповів дітям: ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим у Казанківській державній нотаріальній конторі Миколаївської області заведено спадкову справу за № 18/2017.

Позивач із заявою про прийняття спадщини звернувся лише у грудні

2017 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса від 12 грудня 2017 року № 456/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька у зв'язку із пропуском встановленого законодавством України шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що строк для прийняття спадщини він пропустив через те, що проживає в іншій місцевості, має напружений графік роботи, до того ж пропущений строк не є значним.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

(статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

З огляду на зазначене, апеляційний суд, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, не дослідив, чи вчиняв нотаріус після заведення спадкової справи дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював його виклик як спадкоємця за заповітом, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця та попередження пропуску спадкоємцем за заповітом строку для прийняття спадщини (подібна правова позиції висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суди установили, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті батька сплив ІНФОРМАЦІЯ_2, а до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини він звернувся у грудні 2017 року, тобто пропущений ним строкдля подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Практика Європейського суду з прав людини застосовує принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема, й у питаннях захисту права власності. Цей принцип закріплений і у частині третій статті 2 ЦПК України.

Вирішуючи спір, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України, апеляційний суд не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2018 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.