Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 183/5364/16

провадження № 61-21519св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: фермерське господарство "Дар", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2016 року у складі судді

Парфьонова Д. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування договору купівлі-продажу фермерського господарства "Дар" (далі - ФГ "Дар"), витребування майна із чужого незаконного володіння.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В., ОСОБА_3, про визнання добросовісним набувачем та заявлено клопотання про об`єднання в одне провадження зустрічної позовної заяви з первісним позовом у справі.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року Київську міську раду було залучено судом до участі у розгляді справи третьою особою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 11 листопада 2016 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., ОСОБА_3, про визнання добросовісним набувачем до спільного розгляду із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ФГ "Дар", ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині витребування у ОСОБА_4 майна обґрунтовані посиланням на

статтю 388 ЦК України, на підставі положень якої майно може бути витребувано у добросовісного набувача. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що правочин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено правомірно та на момент набуття ОСОБА_4 права власності на ФГ "Дар", як цілісного майнового комплексу, до складу якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі право оренди земельних ділянок, нерозподілений прибуток, майнові права та інші права, що належать фермерському господарству, ОСОБА_15 мав право власності на указане майно, зареєстроване у встановленому законом порядку. Таким чином, хоча зустрічний позов і пов'язаний з предметом позову

ОСОБА_2, однак такі позови виникли з різних за своєю суттю правовідносин, тому з урахуванням положень статті 388 ЦК України не можуть зараховуватися, і у випадку задоволення зустрічного позову не виключається повністю або частково задоволення первісного позову.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 не є взаємопов'язаними та спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки ускладнить вирішення справи, тому, керуючись положення статті 123 ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до спільного розгляду із позовом ОСОБА_2

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

для вирішення питання про прийняття його зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року. Крім того, міськрайонний суд, неналежним чином розглянувши клопотання про прийняття зустрічного позову, фактично вирішив спір по суті ще на етапі подачі зустрічного позову, надавши правову оцінку позовним вимогам, викладеним у первісному та зустрічному позовах, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, передбачені статтею 388 ЦК України, порушивши, таким чином, право позивача на звернення до суду за захистом шляхом подачі зустрічного позову у порядку, передбаченому статтями 31, 123 ЦПК України 2004 року.Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 11 листопада 2016 року є ухвалою про повернення зустрічного позову, постановленою у порядку частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року, а не ухвалою про відмову у прийнятті зустрічного позову, постановленої судом у порядку статті 123 ЦПК України

2004 року, яка не оскаржується, оскільки така ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду. А у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню, що передбачено частиною другою статті 293 ЦПК України 2004 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали вищезазначеної цивільної справи з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого

2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ФГ "Дар", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 у позовній заяві просив суд визнати договір купівлі-продажу ФГ "Дар" від 02 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2, як продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_3, як покупцем, з іншої сторони, недійсним. Витребувати у ОСОБА_4 ФГ "Дар", як цілісний майновий комплекс, до складу якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі майно (рухоме та нерухоме), що належить фермерському господарству, право оренди земельних ділянок, розташованих на території Попаснянської, Новостепанівської, Василівської сільських рад Новомосковського району Дніпропетровської області, розподілений прибуток, майнові права та інші права, що належать фермерському господарству.

У зустрічному позові ОСОБА_4 заявляв вимоги про визнання його добросовісним набувачем ФГ "Дар", як цілісного майнового комплексу, до складу якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі право оренди земельних ділянок, нерозподілений прибуток, майнові права та інші права, що належать фермерському господарству.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах

(абз. десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року (v003p710-03) №3-рп\2003).

Відповідно до статті 123 ЦПК України 2004 року зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Якщо суд прийде до висновку, що є підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, він ухвалою об'єднує його в одне провадження з первісним позовом. У випадку ж коли, підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом відсутні, суд ухвалою відмовляє у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом та передає зустрічний позов до канцелярії суду для реєстрації та передачі судді в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) .

Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 не є взаємопов'язаними та спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки ускладнить вирішення справи, тому, керуючись положення

статті 123 ЦПК України 2004 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 до спільного розгляду із позовом ОСОБА_2

Предмет заявленого первісного позову ОСОБА_2 обґрунтований положеннями статті 388 ЦК України, тоді як у зустрічному позові ОСОБА_4 ставиться питання про підтвердження наявного у особи права власності, тому спільний розгляд зазначених позовів є недоцільним.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк