розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді

Подус Г. С., від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., від 14 листопада 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML700/991/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 86 427,46 швейцарських франків терміном до 14 грудня 2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом. 29 червня 2016 року ПАТ "ОТП Банк" відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ "ОТП Факторинг Україна". У результаті неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів станом на 19 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 11 409 773,55 грн, яка складається з: тіла кредиту - 2 001 566,29 грн; відсотків за користування кредитом - 452 148,38 грн, пені - 8 956 058,88 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № ML700/991/2007 у розмірі 11 409 773,55 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня

2017 року у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком пропущено строк позовної давності, оскільки звернувшись у 2008 році з вимогою до позичальника про дострокове повернення кредитних коштів кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту почався з наступного дня, зазначеного у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов. Представником позивача було надано до суду копію листа-відкликання досудової вимоги від 02 жовтня 2010 року, копію конверту, копію рекомендованого повідомлення про вручення, проте суд вважав, що ці докази не можуть вважатися належними, адже з вказаної копії конверту та рекомендованого повідомлення не вбачається, що саме було в ньому направлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг України" відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що у спірних правовідносинах змінився строк виконання основного зобов'язання шляхом встановлення дати дострокового повернення всієї суми кредиту. Банк не довів, що 02 жовтня 2014 року направляв на адресу відповідача лист про відкликання досудової вимоги від 02 жовтня 2010 року. Ураховуючи те, що матеріалами справи станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції не підтверджується відкликання вимоги від 02 жовтня 2008 року, саме вказаний у ній кінцевий строк дострокового повернення кредиту є початковим моментом перебігу строку позовної давності для звернення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до суду щодо захисту своїх порушених прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач направив позичальнику заяву про відкликання досудової вимоги від 02 жовтня 2010 року засобами поштового, що відповідає умовам кредитного договору, а отже боргові зобов'язання підлягають виконанню позичальником у розмірі, порядку та строки, визначені кредитним договором.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та відповіді на відзив

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що заява про відкликання досудової вимоги була надіслана позивачем у 2014 році та у 2017 році під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій з метою введення суду в оману щодо існуючих обставин справи та уникнення у незаконний спосіб наслідків застосування строків позовної давності. Заявник посилався на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких надсилання боржнику досудової вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання зумовлює початок перебігу строків позовної давності з моменту невиконання такої вимоги боржником.

У відповіді на відзив ТОВ "ОТП Факторинг Україна" посилається на те, що

17 жовтня 2017 року на адресу ОСОБА_3 було вдруге направлено заяву про відкликання досудової вимоги за спірним кредитним договором, про що свідчить опис вкладення до цінного листа та квитанція про оплату, проте апеляційний суд не надав належної правової оцінки зазначеним доказам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

У березні 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є

ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір

№ ML700/991/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 86 427,46 швейцарських франків строком до 14 грудня 2037 року.

Згідно з умовами кредитного договору від 13 грудня 2007 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

На підставі пункту 1.9.1 кредитного договору від 13 грудня 2007 року кредитору надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3.7 та статтею 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки та/або іпотеки (майнової поруки), та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги (а. с. 4-8 ).

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2008 року ПАТ "ОТП Банк" направив на адресу

ОСОБА_3 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором на підставі пункту 1.9.1 кредитного договору протягом тридцяти днів з дати одержання вимоги, в якій вимагав сплатити достроково суму кредиту, нараховані відсотки і пеню (а. с. 66).

29 червня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, у тому числі прав вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2007 року

№ ML700/991/2007 року.

Представник відповідача у суді першої інстанції подав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором

Згідно пункту 1.9.2 кредитного договору в будь-який час після пред'явлення банком вимоги і до її фактичного виконання позичальником банк має право відкликати свою вимогу. Таке відкликання здійснюється банком у письмовій формі. В разі такого відкликання банком вимоги, боргові зобов'язання підлягають виконанню позичальником в розмірі, порядку та строки, що визначені цим договором, якщо сторони не домовилися про інше.

02 жовтня 2014 року позивач направив на адресу відповідача заяву про відкликання вимоги від 02 жовтня 2010 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 169).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України (1618-15) .

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № ML700/991/2007 від 13 грудня 2007 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором. Разом з тим, умовами кредитного договору, зокрема пунктом 1.9.1, передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.

Отже, умовами кредитного договору було передбачено зміну строку виконання основного зобов'язання.

02 жовтня 2008 року банк направив на адресу позичальника досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, змінивши за власною ініціативою строк користування кредитом. Враховуючи вказані дії банку,положення статті 1050 ЦК України, пункту 1.9.1 кредитного договору, строк користування кредитом закінчився у 2008 році. З цього періоду банк був позбавлений права нараховувати проценти за користування кредитом, а також пеню.

На протязі визначеного сторонами строку, який надається позичальнику для задоволення вимоги кредитора про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (30 календарних днів), пред'явлена вимога не була відкликана банком. Отже, після спливу зазначеного строку з моменту пред'явлення вимоги зобов'язання позичальника по поверненню всієї суми кредиту вважалось порушеним, і з цього моменту розпочався відлік строку позовної давності.

Оскільки з позовом до суду про стягнення у примусовому порядку заборгованості з позичальника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось у грудні 2014 року, то висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про застосування наслідків спливу позовної давності є вірним.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вручення у жовтні 2014 року відповідачу заяви про відкликання досудової вимоги від 02 жовтня 2008 року. Посилання касаційної скарги на те, що кредитор направив на адресу позичальника заяву про відкликання досудової вимоги повторно є необґрунтованими, оскільки зазначена заява була направлена відповідачу належним чином лише 17 жовтня 2017 року (а. с. 233), отже після ухвалення рішення суду першої інстанції, та не може впливати на правильність вирішення спору судами.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.