Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 321/1573/17-ц

провадження № 61-45879св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року у складі судді Олійника М. Ю. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_7, після смерті якої спадкоємцями за законом є: вона та за правом представлення онуки: ОСОБА_5, ОСОБА_6 Зазначено, що її мати за життя, як людина похилого віку, потребувала допомоги та постійного догляду, за станом здоров'я була позбавлена можливості самостійно пересуватися. Вона, як дочка, надавала спадкодавцю необхідну допомогу, у зв'язку з чим, мешкаючи у м. Запоріжжі, кожні вихідні приїздила до матері для надання їй допомоги, а після погіршення стану здоров'я матері, приблизно у травні 2001 року, вона, покинувши роботу у м. Запоріжжі, переїхала проживати до матері. У той же час, її брат та син спадкодавця - ОСОБА_8, допомоги матері не надавав, незважаючи на погіршення стану її здоров'я. З 2006 року ОСОБА_7 взагалі втратила здатність самостійно пересуватись та обслуговувати себе, через що догляд за нею став ще більш складним та потребував значних зусиль і витрат. У догляді за матір'ю їй допомагала лише її дочка. Після смерті брата - ОСОБА_8, у 2007 році, його дочки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, усвідомлюючи безпорадний стан ОСОБА_7 та потребу у сторонній допомозі, допомоги або догляду не надавали. Для забезпечення умов, необхідних для проживання ОСОБА_7, було поміняно двері та вікна у будинку, замінено водопровід, зроблено ремонт, незважаючи на це, відповідачі, будучи обізнаними про потреби ОСОБА_7, продовжували ігнорувати свої обов'язки щодо утримання та допомоги.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд усунути ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що спадкодавець потребував допомоги саме від ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також, що останні, усвідомлюючи свій обов'язок, свідомо ухилялися від надання такої допомоги. Недоведеним залишився і факт винної поведінки відповідачів, яка б свідчила, що вони мали можливість виконувати обов'язки щодо допомоги спадкодавцю, але не вчиняли необхідних дій для цього. Не може бути підставою для усунення відповідачів, які є спадкоємцями за законом, від права на спадкування після смерті ОСОБА_7, лише твердження ОСОБА_4 про те, що вони за життя не відвідували, чи відвідували дуже рідко спадкодавця, не надавали їй допомоги, без доведення факту звернення за такою допомогою та ухилення відповідачів від її надання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 травня 2018 рокузалишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районногосуду і зазначив, що підстави, передбачені частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідачів від права на спадкування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 321/1573/17-ц з Михайлівського районного суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права й ухвалено незаконні судові рішення.

Судами помилково чи свідомо не досліджено зібрані у справі докази, якими є показання свідків, у тому об'ємі, в якому вони були надані суду (пункт 1 частина третя стаття 411 ЦПК України), що призвело до їх неправильного викладення у судовому рішенні. Так, на її переконання, суд використав контексти з показань свідків, а також її пояснень, у своєму рішенні та надав їм інше значення, що призвело до втрати їх первинного значення потрібного для правильного вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої залишилось спадкове майно: житловий будинок і земельна ділянка по АДРЕСА_1.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись: її дочка - ОСОБА_4, та за правом представлення онуки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, батько яких - ОСОБА_8, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

30 грудня 2015 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво на право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 (а. с. 228, 231, т. 1).

14 червня 2016 року свідоцтва на право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 отримали: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а. с. 250, 252, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною п'ятою статті 1224 ЦК Українипередбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України (2947-14) . Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України (2947-14) не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки позивачем не доведено того, що відповідачі свідомо ухилялися від надання допомоги спадкодавцю у зв'язку із його безпорадним станом, а також, що спадкодавець потребував допомоги саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому у матеріалах справи міститься достатньо даних і відомостей для об'єктивного і всебічного розгляду справи, що судами забезпечено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк