розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д.,

Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"),

Заява мотивована тим, що 26 вересня 2016 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ "Альфа-Банк" укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 490012680 перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило замінити стягувача ПАТ "Альфа-Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у справі № 2-794/2012.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що кредитним договором не було узгоджено можливість правонаступництва стягувача та передання прав останнього до іншої особи, боржника не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні з ПАТ "Альфа-Банк" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", передавши ПАТ "Альфа-Банк" автомобіль ОСОБА_4 фактично виконав перед стягувачем свої зобов'язання за кредитним договором, виконавчі листи у справі стягувачем не отримувались і виконавче провадження з виконання заочного рішення не відкривалось.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено. Ухвалу Оболонського районного суду

м. Києва від 31 травня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу якою заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року № 490012680, укладеним між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4, з ПАТ "Альфа-Банк" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного

суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального правата неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 18 березня 2015 року у справі № 6-3281св15 про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства має бути виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення, а оскільки у цій справі виконавче провадження не відкрито, тому і не має підстав для заміни сторони.

У листопаді 2017 року від ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує висновків суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і

кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва

від 19 січня 2012 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року № 490012680, яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі

168 030,09 грн, заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у сумі 54 579,56 грн, заборгованості із сплати пені за прострочення сплати кредиту та процентів за його користування у сумі 168 030,09 грн, судові витрати у сумі

510,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26 вересня 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" і ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір факторингу № 2016-ЗАБ/ДГ, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року № 490012680 перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Нормативно-правове обґрунтування

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 378 ЦПК України 2004 року у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини п'ятої статті 15 "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України 2004 року за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, правильним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що у зв'язку з відступленням права вимоги за кредитним договором

від 09 жовтня 2006 року № 490012680, укладеним між ПАТ "Альфа-Банк" та

ОСОБА_4, до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло таке право, тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційним судом не враховано висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року у справі № 6-3281св15 про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства має бути виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення, а оскільки у цій справі виконавче провадження не відкрито, тому і не має підстав для заміни сторони, є необґрунтованими, оскільки відсутність відкритого виконавчого провадження не є перешкодою для заміни сторони у виконавчому провадженні, адже така заміна можлива на будь-якій стадії процесу.

Після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які виходячи із суті такого рішення зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, визначеному зокрема Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) щодо ініціювання відкриття виконавчого провадження.

Вищевикладене свідчить про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам процесуального закону, а отже, відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.