розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року у складі судді Купавської Н. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року у складі суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області (орган опіки, Мелітопольська РДА), в якому просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відповідачів, передати йому під піклування, як законному опікуну дитини, призначеному розпорядженням голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2016 року № 522.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_8, мати якої позбавлена батьківських прав, було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Розпорядженням голови Мелітопольської РДА від 26 грудня 2016 року позивача призначено опікуном малолітньої ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, рідний дядько дитини ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 відмовляються передати дитину опікуну мотивуючи тим, що вони мають намір піклуватися про ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та бути її опікунами.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року, позов задоволено.

Відібрано малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_5, ОСОБА_6 та передано дитину опікуну ОСОБА_4

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідачі незаконно утримують малолітню дитину

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є підставою для відібрання дитини від цих осіб, як таких, що тримають її у себе не на підставі закону або рішення суду.

У касаційній скарзі, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що малолітня дитина ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1є дочкою рідної сестри ОСОБА_5 та з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року постійно проживає у його родині. ОСОБА_4 є сторонньою людиною для дитини. ОСОБА_4 вважає себе дідом дитини, але не має жодного правового документу, який підтверджував би родинний зв'язок з дитиною.

Під час розгляду справи не врахували, що відповідно до пункту 4 статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Заявники вважають, що передання дитини ОСОБА_4 не відповідає інтересам дитини, оскільки останній зловживає спиртними напоями, є особою похилого віку та не може надавати належного виховання дитині. Позивач та його дружина в силу похилого віку, хвороби, невеликої пенсії та особистої недбалості відносно виховання дітей, не надають та і не можуть надати можливості належного виховання дітей.

Будинок, в якому мешкає позивач не відповідає санітарним, будівельно-технічним нормам діючого законодавства. На час постановлення рішення суду в указаному будинку мешкало п'ять чоловік. Судом не досліджено норми жилої площі на одну людину у вказаному будинку.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що матір'ю малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_9, яку рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 вересня 2016 року позбавлено батьківських прав по відношенню до п'ятьох малолітніх дітей, в тому числі щодо ОСОБА_8

Відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 24 листопада 2016 року малолітній дитині

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2016 року встановлено опіку над малолітньою дитиною, позбавленою батьківського піклування

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначено ОСОБА_4 її опікуном.

Висновком органу опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації від 14 липня 2017 року встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 незаконно утримують у себе малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відмовляються передати дитину її законному опікуну.

Провести обстеження умов проживання дитини під опікою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виявилось можливим, у зв'язку з відсутністю господарів, про складено відповідний акт від 08 серпня 2017 року.

Актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_4 від 08 вересня 2017 року встановлено, що для виховання дітей створені такі умови: у дітей окремі кімнати, обладнані меблями. Для дітей придбані одяг, взуття по сезону, у холодильнику запас харчів, на газовій плиті приготований обід. У дітей є іграшки та велосипед.

Орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області у складеному висновку від 14 липня 2017 року, керуючись інтересами дитини та з урахуванням тих обставин, що відповідачі утримують малолітню дитину ОСОБА_8 не на підставі закону, вважав доцільним підтримати позовну заяву позивача до відповідачів, які незаконно утримують дитину.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відібрання дитини як спосіб захисту прав та законних інтересів є досить специфічним, оскільки насамперед стосується захисту прав дитини.

Відповідно до статті 243 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

Пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88 (далі - Правила), передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.

Відповідно до частини другої статті 67 ЦК Україниопікун має права вимагати повернення підопічної від осіб, які тримають його без законної підстави.

Частина друга статті 249 СК Українипередбачає, що опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до пункту 4.1 Правил, опікуни (піклувальники) мають право вимагати через суд повернення їм дітей, що перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, які утримують дітей у себе без законних підстав.

Тобто, системний аналіз зазначених норм вказує на те, що опікун має право вимагати через суд повернення йому дитини у разі, якщо дитина неправомірно, тобто, без законних підстав, утримується іншими особами.

Статтею 61 ЦК Українивизначено, що орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Стаття 63 ЦК Українипередбачає, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Тобто, видача Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області розпорядження від 26 грудня 2016 року про призначення ОСОБА_4 опікуном над малолітньою ОСОБА_4 є передбаченою законом підставою для встановлення опіки над дитиною.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу першочергового забезпечення інтересів дитини, суди вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, який підтримано під час розгляду справи органом опіки і піклування, дійшли правильного висновку про задоволенні позову з тих мотивів, що відповідачі за відсутності передбачених законом підстав утримують малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, опікуном якої у встановленому порядку призначено ОСОБА_4 та його повноваження, як опікуна на момент звернення до суду та вирішення справи не скасовані і є чинними.

Орган опіки та піклування, на підставі статті 75 ЦК України, статті 251 СК України не звертався до суду з заявою про звільнення ОСОБА_4 від повноважень опікуна малолітньої ОСОБА_8, відсутні докази невиконання ним покладених на нього обов'язків опікуна, при цьому, умови для виховання дитини, її проживання, навчання і розвитку, в тому числі умови харчування і забезпечення одягом, за місцем проживання її опікуна є належними та відповідають інтересам дитини, що встановлено висновком органу опіки і піклування та актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_4 від 08 вересня 2017 року.

При цьому, жодних відомостей щодо умов проживання відповідачів та наявність у останніх можливості нести тягар по вихованню і матеріальному забезпеченню дитини матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги про розгляд Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Мелітопольскої РДА Запорізької області, органу опіки і піклування Мелітопольської РДА Запорізької області, третя особа - ОСОБА_4, Фруктовська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень (щодо призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_6) та зобов'язання вчинити дії (повторно розглянути питання про призначення опікуна ОСОБА_5 над малолітніми дітьми, в тому числі ОСОБА_6) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки розгляд цієї справи не спростовує факт утримання відповідачами малолітньої дитини без законних підстав та наявність за таких обставин у її опікуна, повноваження якого не скасовані на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи, можливості вимагати через суд повернення йому дитини.

Ухвалення у наведеній вище справі судового рішення, навіть за умов задоволення позовних вимог ОСОБА_5, не створює у останнього законних підстав для утримання ним малолітньої дитини, оскільки питання про призначення опікуна, яким ОСОБА_5 стосовно малолітньої ОСОБА_8 не є, у будь-якому випадку має бути вирішено у встановленому законом порядку компетентним органом.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги позивача на предмет законності судових рішень виключно в межах, заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.