Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 372/376/16-ц
провадження № 61-28837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області
від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О.,
Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") в якому, збільшивши позовні вимоги, просив визнати припиненими договір про відкриття кредитної лінії від 01 жовтня 2008 року
№ 375-002/08Ф та договір іпотеки від 01 жовтня 2008 року № 375-002/08Ф, а також стягнути з відповідача на свою користь надлишково сплачені за кредитним договором кошти в розмірі 1 456,00 доларів США, переплачені відсотки в зв'язку з завищенням відсоткової ставки кредиту в розмірі
4 562,77 доларів США, переплачені відсотки по непроведеному платежу в розмірі 905,99 доларів США та в розмірі 78,53 доларів США за несвоєчасне проведення платежів, а також пеню в розмірі 115 867,86 доларів США.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Правекс-Банк" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 375-002/08Ф на суму 350 000,00 доларів США.
Позивач у повному обсязі, протягом дії договору сплачував споживчий валютний кредит та достроково погасив його.
До позивача та його представника почали телефонувати невідомі особи та вимагати додаткових платежів по банківському кредиту, у зв'язку з чим ОСОБА_4 письмово звернувся до банку з метою роз'яснення цієї ситуації.
Ознайомившись з позицією банку та доданими письмовими документами, позивач виявив переплату по кредитному договору у зв'язку з не проведенням трьох платежів, а також численними порушеннями банком термінів проведення інших платежів щодо погашення кредиту, що призвело до збільшення кредитних платежів.
ОСОБА_4 вважає, що договір про відкриття кредитної лінії
від 01 жовтня 2008 року є припиненим у зв'язку з його повним виконанням, що підтверджується здійсненими ним сплатами по погашенню кредиту, а також випискою з його рахунку, наданою банком.
Оскільки кредитний договір є припиненим у зв'язку з його повним виконанням, то похідний від нього договір іпотеки також є припиненим. Крім того, з банку підлягають стягненню переплачені позивачем кошти, відсотки та пеня за незаконне користування грошима, а також усі додаткові платежі, які виникли з вини відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 липня
2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано договір про відкриття кредитної лінії від 01 жовтня 2008 року
№ 375-002/08Ф припиненим у зв'язку з його належним виконанням кредитором.
Визнано договір іпотеки від 01 жовтня 2008 року № 375-002/08Ф припиненим у зв'язку з повним виконанням договору про відкриття кредитної лінії
від 01 жовтня 2008 року № 375-002/08Ф.
Стягнуто з ПАТ КБ "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_4 переплачені відсотки у зв'язку із завищенням відсоткової ставки кредиту в розмірі
4 362,42 доларів США, переплачені відсотки по не проведеному платежу в розмірі 905,99 доларів США та 78,53 доларів США за невчасне проведення платежу, а всього 5 346,94 доларів США.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ "Правекс-Банк" на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1 102,40 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення судової економічної експертизи в розмірі 10 088,00 грн.
Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем вимог щодо повного виконання ним зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії та переплату ним коштів за цим договором.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Правекс-Банк" задоволено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи і суд, ухвалюючи рішення, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які насправді матеріалами справи не доводяться.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
20 листопада 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судоми норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження. Доводи наведені банком в апеляційній скарзі щодо поважності пропуску строку є необґрунтованими.
Судом не застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки позивач був обізнаний лише з тією інформацією, яка була фактично викладена в змісті самого договору та який був розроблений відповідачем. Доказів надання позивачу інших видів документів, зокрема, у вигляді інформаційного листа банку чи пам'ятки позичальника відповідачем суду не надано, що свідчить про те, що банк не вчиняв відповідних дій щодо ознайомлення позичальника з усіма умовами кредитування перед укладенням кредитного договору.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо не прийняття до уваги висновок експертизи, оскільки відповідач жодних заперечень щодо призначення експертизи, а також зауважень до висновків не надавав, жодного питання експерту не ставив, клопотань що призначення додаткової експертизи чи призначення нової з інших питань не заявляв.
Доводи інших учасників справи:
21 грудня 2017 року та 29 грудня 2017 року ПАТ КБ "Правекс-Банк" через засоби поштового зв'язку подав до Верховного суду відзиви, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Обухівського районного суду Київської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
01 жовтня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є
ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 375-002/08Ф, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей в розмірі 350 000,00 доларів США, строком з 01 жовтня 2008 року до 01 жовтня 2015 року зі сплатою 14,99 % річних.
Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № 375-002/08Ф забезпечене договором іпотеки від 01 жовтня
2018 року № 375-002/08Ф, укладеним між сторонами.
Станом на 13 липня 2017 року у ОСОБА_4 за договором про відкриття кредитної лінії № 375-002/08Ф від 01 жовтня 2008 року рахується заборгованість в розмірі 2 753,88 доларів США, яка складається з кредиту в розмірі 1 656,35 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 933,78 доларів США, відсотків в розмірі 89,86 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 73,89 доларів США.
Висновком судово-економічної експертизи від 28 лютого 2017 року
№ 8172/16-45 встановлено:
по першому питанню: враховуючи те, що не всі платежі за Договором
№ 375-002/08Ф від 01 жовтня 2008 року проводились в день оплати, платіж від 29 серпня 2013 року на суму 1 456,00 доларів США (платіжка 1324105779039) не врахований в розрахунку, наданому банком (лист-розрахунок
№ 1179/09-01-2 БТ від 18 лютого 2016 року), не підтверджуються документально та не відповідають розрахунки заборгованості станом на
25 січня 2016 року (лист-розрахунок № 1179/09-01-2 БТ від 18 лютого
2016 року), надані банком, умовам договору про надання споживчого кредиту за договором № 375-002/08Ф від 01 жовтня 2008 року, укладеним з
ПАТ КБ "Правекс-Банк";
по другому питанню: за результатами дослідження Розрахунку заборгованості встановлено, що розмір відсоткової річної ставки за користування кредитом змінювався наступним чином: за період з 01 жовтня 2008 року по 13 лютого 2012 року - 14,99 %; за період з 14 лютого 2012 року по 30 вересня 2015 року - 13,00 %. Отже, з 14 лютого 2012 року відсоткова річна ставка зменшена. Розміри щомісячних платежів, які визначені в "Попередньому графіку щомісячних виплат за кредитною лінією", не відповідають графіку зменшення ліміту кредитування, визначеному в пункті 1.1 договору, змінений ліміт кредитування, відповідно до якого розраховані проценти;
по третьому питанню: реальна процентна ставка на дату укладання Договору № 375-002/08Ф від 01 жовтня 2008 року розрахунково становить 17 %;
по четвертому питанню: в розрахунку, наданому банком (лист-розрахунок
№ 1179/09-01-2 БТ від 18 лютого 2016 року), враховані платежі: платіж
від 08 серпня 2012 року 2 500,00 доларів США (платіжка ИЛВ1222100825683); платіж від 29 серпня 2013 року 1 456,00 доларів США (платіжка РІВ 1324105778863); платіж від 23 грудня 2013 року 1 090,00 доларів США (платіжка РІВ 1335707239464), не врахований платіж від 29 серпня 2013 року на суму 1 456,00 доларів США (платіжка 1324105779039);
по п'ятому питанню: не всі платежі проводились в день оплати за Договором № 375-002/08Ф від 01 жовтня 2008 року, про що детально наведено в дослідницькій частині.
Норми права, які підлягають застосуванню:
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
За правилами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що висновок експертизи не підтверджує факт повного виконання позивачем зобов'язання, а інших доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду надано не було. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним, оскільки відсутні підстави вважати, що зобов'язання за спірними договорами, згідно правил статті 599 ЦК України, є припиненими.
Щодо доводів касаційної скарги:
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження, колегія суддів відхиляє.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 727/6552/15-ц зроблено висновок, що "оскільки апеляційним судом розглянуто в апеляційному порядку спір по суті та ухвалено у справі нове рішення суду про задоволення позовних вимог без попереднього вирішення питання про поновлення пропущеного позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції яке набрало законної сили, чим порушено вимоги процесуального законодавства України, принцип правової визначеності та права відповідача у справі на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З цих підстав оспорюване в касаційному порядку рішення апеляційного суду вважати законним і обґрунтованим не можна".
Аналіз змісту ухвали апеляційного суду Київської області від 04 жовтня
2017 року свідчить, що суд розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновив строк.
Також є необґрунтованими доводи заявника про те, що судом не застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив визнати зобов'язання за спірними договорами припиненими з підстав їх виконання у повному обсязі (стаття 599 ЦК України). Правила пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для їх недійсності. Проте вимоги щодо недійсності вказаних правочинів позивачем не заявлялися, предметом розгляду ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не були.
Інші аргументи касаційної скарги, у тому числі і щодо проведеної по справі судово-економічної експертизи, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
В. І.Крат