відповідач за зустріним позовом - публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ",

треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ", на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" (далі - ПАТ Банк "Мкеркурій") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, який в подальшому неодноразово уточнювало, та в остаточній редакції просило звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору

№ 02/2-08-132 від 26 липня 2012 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В., реєстровий

№ 3/46, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме: на нежитлові приміщення 1-го поверху № 22, 24-:-37 в літ. "А-9" загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з яких 1/2 частина належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-7632, зареєстрованого

04 листопада 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстровий № 11590973, номер запису 5903 в книзі 1; та 1/2 частина належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-7634, зареєстрованого 04 листопада 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстровий № 11590973, номер запису 5903 в книзі 1. Визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 22, 24-:-37 в літ. "А-9" загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Покласти на відповідачів витрати по проведеній незалежній оцінці нерухомого майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ПАТ Банк "Меркурій" та

ОСОБА_6, 26 липня 2012 року був укладений договір № 02/3-06П-79 про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 1 030 000,00 грн зі сплатою 24 % річних та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 24 січня 2014 року.

26 липня 2012 року у забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, був укладений іпотечний договір № 02/2-08-132, посвідчений 26 липня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу КорнійчукО. В., реєстровий № 3/46, предметом якого є: нежитлові приміщення 1-го поверху

№ 22, 24-:-37 в літ. "А-9", загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, де 1/2 частка майна належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-7632, та 1/2 частка майна належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-7634.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги банку до ОСОБА_6 у повному обсязі, включаючи сплату суми кредиту, відсотків, пені, в тому числі обов'язок достроково повернути Кредит у випадках, визначених договором.

Банк належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором. Однак, всупереч умов кредитного договору, ОСОБА_6 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 27 січня 2015 року в неї виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1 338 955, 69 грн.

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ Банк "Меркурій", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки частково недійсним.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 26 липня 2012 року між

ПАТ Банк "Меркурій" та ОСОБА_6 було укладено вищезазначений кредитний договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використанні, грошові кошти у сумі 1 030 000,00 грн зі сплатою 22,5 % річних та кінцевим терміном повернення коштів - 25 липня 2013 року.

В той же день, 26 липня 2012 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 уклали з ПАТ Банк "Меркурій" іпотечний договір.

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору - цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають із договору № 02/3-06П-79 про надання споживчого кредиту від 26 липня 2012 року та усіх додаткових договорів та угод до нього, що виникнуть у майбутньому. Кредитний договір укладено між іпотекодержателем ОСОБА_6, майновими поручителями якого є іпотекодавця, за умовами якого позичальник зобов'язаний іпотекодержателю повернути кредит згідно з кредитним договором, сплатити проценти за його користування, а також неустойку у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Розмір кредиту згідно з кредитним договором складає 1 030 000,00 грн, строк користування з 26 липня 2012 року по 25 липня 2013 року.

В подальшому, неодноразово, між відповідачем та ОСОБА_6 без повідомлення про це ОСОБА_4, було укладено додаткові угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору, і, лише, 27 грудня

2013 року між ОСОБА_4 та банком було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору щодо терміну повернення кредиту. Термін було збільшено до 24 січня 2014 року.

Однак ОСОБА_4 не був повідомлений про збільшення процентів за користування кредитом до 24,0 % річних.

ОСОБА_4 просив визнати недійсними наступні положення іпотечного договору № 02/2-08-132 від 26 липня 2012 року, а саме: пункт 1.1. в частині слів " та усіх додаткових договорів та угод до нього, що виникнуть у майбутньому".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 05 липня

2016 року, з урахуванням додаткового рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2016 року, позовні вимоги ПАТ Банк "Меркурій" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ Банк "Меркурій" за договором від 26 липня 2012 року № 02/3-06П-79 про надання споживчого кредиту в сумі 1 338 955,69 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 26 липня 2012 року № 02/2-08-132, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В., реєстровий № 3/46, укладеного між ПАТ Банк "Меркурій" та ОСОБА_4. ОСОБА_5, а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху № 22, 24-:-37 в літ. "А-9" загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 216 року № 11417, що складений ХНДІСЕ ім. професора ОСОБА_9

1 278 452 грн, з яких 1/2 частина належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий

№ 5-7632, зареєстрованого 04 листопада 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстровий № 11590973, номер запису 5903 в книзі 1 та 1/2 частина належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 жовтня 2008 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 5-7634, зареєстрованого 04 листопада 2008 року в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстровий № 11590973, номер запису 5903 в книзі 1.

Визнано за ПАТ Банк "Меркурій" право власності на нежитлові приміщення

1-го поверху № 22, 24-:-37 в літ. "А-9" загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ Банк "Меркурій" в рівних частках судові витрати за проведення оцінки предмету іпотеки в сумі по 630,00 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави в рівних частках судовий збір в розмірі по 1 827,00 грн з кожного.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ Банк "Меркурій", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки частково недійсним - залишено без задоволення.

Задовольняючи позов ПАТ Банк "Меркурій" та визнаючи за банком право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 22, 24-:-37 в літ. "А-9" загальною площею 169,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що це майно є предметом договору іпотеки, укладеного між сторонами, тому, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, на вказане майно слід визнати право власності за банком на підставі статей 33, 35, 37 Закону України "Про іпотеку".

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_4 Г в момент підписання договору іпотеки був ознайомлений з усіма умовами договору та міг обирати або не погоджуватися на певні умови, однак цього не зробив та доказів протилежного суду не надав.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 05 липня

2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ Банк "Меркурій" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ Банк "Меркурій" та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України (435-15) передбачає лише у статях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а суд не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

29 травня 2017 року ПАТ Банк "Меркурій" через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 05 липня 2016 року., мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що банк відповідно до умов іпотечного договору та Закону України "Про іпотеку" (898-15) має право на набуття права власності на предмет іпотеки у разі порушення позичальником умов кредитного договору.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

12 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ"

(далі - ТОВ "АНСУ") через засоби поштового зв?язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подано заяву про залучення до участі у даній справі ТОВ "АНСУ", яке є новим кредитором за договором № 02/3-06П-79 про надання споживчого кредиту

від 26 липня 2012 року та за іпотечним договором № 02/2-08-132 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Корнійчук О. В. 26 липня 2012 року за реєстровим № 3146, у якості правонаступника позивача - ПАТ Банк "Меркурій".

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - ТОВ "АНСУ") до участі у справі

№ 641/4783/14-ц як правонаступника ПАТ Банк "Меркурій".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк "Меркурій" до ОСОБА_4,

ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Касаційна скарга не містить аргументів щодо невідповідності рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 рокув частині вирішення питання щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ Банк "Меркурій", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору іпотеки частково недійсним, нормам матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в цій частині судом касаційної інстанції відповідно до правил статті 400 ЦПК України не перевіряється.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що позивач не дотримався процедури набуття права власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в статті 37 Закону України "Про іпотеку", що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ Банк "Меркурій", правонаступником якого є ТОВ "АНСУ" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ", залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ", до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності залишити без змін.