Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 178/1196/13-ц

провадження № 61-7526св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі судді Цаберябого Б. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк")про визнання частково недійсним кредитно-заставного договору, визнання припиненим зобов'язання, посилаючись на те, що 30 вересня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитно-заставний договір № DZR0AN14131826, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 7 023,21 євро для придбання автомобіля зі сплатою 15 % річних на строк до 29 вересня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позичальник передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль "DaewooNexia", 2008 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак він не отримував кредитні кошти в іноземній валюті, оскільки вказаний транспортний засіб був придбаний відповідачем за 44 900 грн шляхом їх перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоПриват". Також він не мав інформації про відкриття в банку валютного рахунка на його ім'я. Покладення на нього обов'язку з погашення кредиту в іноземній валюті (в євро) суперечить змісту кредитних правовідносин. Отже, фактично йому було надано кредит у розмірі 49 133,23 грн (з урахуванням, зокрема сплати страхових платежів, вартості полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), а не 7 023,21 євро. 26 жовтня 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" реалізувало належний йому транспортний засіб за 51 423,23 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним кредитно-заставний договір в частині валюти кредитування, вказавши, що правочин був укладений в національній валюті (гривні) на суму 49 133,23 грн; визнати недійсним пункт 14.10 кредитно-заставного договору в частині необхідності сплати штрафу за порушення зобов'язання у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу; визнати припиненим виконанням, проведеним належним чином, його зобов'язання з повернення кредиту та інших платежів, передбачених кредитно-заставним договором.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року позов задоволено частково. Визнано припиненим виконанням, проведеним належним чином, кредитно-заставний договір № ZR0AN14131826, укладений 30 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2009 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитно-заставним договором в розмірі 81 756,88 грн.Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував проти дострокового стягнення кредитної заборгованості та фактично передав працівникам банку для її погашення предмет застави - автомобіль "Daewoo Nexia", реєстраційний номер НОМЕР_1. 16 вересня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення кредитної заборгованості. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що переданий позичальником транспортний засіб був проданий банком за 4 280,65 євро, що станом на 26 жовтня 2009 року еквівалентно 51 423,43 грн. Після реалізації автомобіля залишок заборгованості склав 30 333,45 грн (81 756,88 грн - 51 423,43 грн). Невиконання позичальником рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2009 року в частині залишку вказаного боргу пов'язане з виною банку, який в порушення умов кредитно-заставного договору не надав ОСОБА_1 звіт про результати продажу предмета застави. Дострокове стягнення всієї суми кредиту припиняє правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, разом з тим виникає грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих на цей час процентів, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Взявши до уваги вказані рішення судів та встановлені ними обставини, місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 повністю виконав зобов'язання за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказом належного виконання зобов'язання за кредитно-заставним договором є довідка про відсутність заборгованості, однак вона позивачу не видавалася. Грошових коштів від продажу автомобіля не вистачило для погашення боргу в повному обсязі. Несвоєчасне повідомлення позичальника про реалізацію предмета застави може мати для кредитора негативні наслідки, пов'язані із зменшенням заборгованості за процентами та неустойкою, але ні в якому разі не свідчить про припинення зобов'язання у зв'язку з його належним виконанням. В рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014 року, на яке посилалися суди, відсутні відомості про погашення боржником заборгованості в повному обсязі, а навпаки, зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання кредитор має право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що в порушення умов кредитно-заставного договору банк не надав йомузвіт про результати продажу предмета застави. Він не зобов'язаний контролювати те, чи вистачило грошових коштів від продажу транспортного засобу для повного погашення заборгованості.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

29 березня 2018 року справа № 178/1196/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення оскаржуються в касаційному порядку лише в частині вирішення позовних вимог про визнання зобов'язання припиненим виконанням, проведеним належним чином, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитно-заставний договір № DZR0AN14131826, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 7 023,21 євро для придбання автомобіля зі сплатою 15 % річних на строк до 29 вересня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1 передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль "Daewoo Nexia", 2008 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2009 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитно-заставним договором в розмірі 81 756,88 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував проти дострокового стягнення кредитної заборгованості та фактично передав працівникам банку для її погашення предмет застави - автомобіль "Daewoo Nexia", реєстраційний номер НОМЕР_1.

16 вересня 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Під час розгляду зазначеної справи судами було встановлено, що переданий позичальником транспортний засіб був проданий банком за 4 280,65 євро, що станом на 26 жовтня 2009 року еквівалентно 51 423,43 грн. Після реалізації автомобіля залишок заборгованості склав 30 333,45 грн (81 756,88 грн - 51 423,43 грн). Невиконання позичальником рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2009 року в частині залишку вказаного боргу пов'язане з виною банку, який в порушення умов кредитно-заставного договору не надав ОСОБА_1 звіт про результати продажу предмета застави. Рішення суду про дострокове стягнення всієї суми кредиту припиняє правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, разом з тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час процентів, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для визнання кредитно-заставного договоруприпиненим виконанням, проведеним належним чином.

Проте Верховний Суд не погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що після реалізації предмета застави залишок стягнутої з позивача на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2009 року заборгованості склав 30 333,45 грн, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що зобов'язання за кредитно-заставним договором припинилося виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів того, що вказане рішення суду було виконане боржником у повному обсязі добровільно або у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Посилання судів на несвоєчасне повідомлення банком позичальника про реалізацію предмета застави (як обставину, встановлену в рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014 року), не може свідчити про припинення зобов'язання у зв'язку з його належним виконанням.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вищенаведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим кредитно-заставного договору.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України (1618-15) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк"сплатило 704 грн, а за подання касаційної скарги - 768 грн, всього - 1 472 грн, які підлягають стягненню з позивача на корить відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим кредитно-заставного договору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання припиненим кредитно-заставного договору від 30 вересня 2008 року № DZR0AN14131826 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.