розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Страшного М. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, у якій просила поновити їй строк звернення до суду, скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 22 грудня 2009 року у справі № 4022-2/09 за позовом ПАТ "Альфа Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовувала тим, що зазначеним рішенням третейського суду позов банку задоволений, стягнуто солідарно з неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа Банк" заборгованість за договором про надання траншу від 30 липня 2008 року № SME0016093 у сумі 295 878 грн 44 коп.

Посилалася на те, що рішення ухвалене у спорі, який не підвідомчий третейському суду, оскільки кредит надавався в іноземній валюті.

Необхідність поновлення строку звернення до суду ОСОБА_3 мотивувала тим, що рішення третейського суду ухвалене за її відсутності, а також тим, що про його наявність вона дізналася 01 вересня 2017 року.

Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року, поновлено ОСОБА_3 строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнській фінансовий союз" від 22 грудня 2009 року у справі № 4022-2/09.

Заяву ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнській фінансовий союз" від 22 грудня 2009 року у справі № 4022-2/09 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що строк звернення до суду заявником пропущений з поважних причин, оскільки копію рішення третейського суду від 22 грудня 2009 року заявник не отримувала.

Скасовуючи рішення третейського суду, суди виходили з того, що предметом укладених ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 кредитного договору і договорів поруки є іноземна валюта - долари США, тому згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-831цс15, такий спір не може розглядатися третейськими судами.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

До суду касаційної інстанції від ПАТ "Альфа-Банк" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

Зазначає, що суди належним чином не з'ясували поважності причин пропуску ОСОБА_3 строку на оскарження рішення третейського суду. Заявник не надав будь-яких доказів того, що протягом восьми років вона зверталася до суду із вимогою надати копію рішення, ухвали або вчиняла будь-які інші дії, щоб дізнатися стан розгляду справи.

Вважає необґрунтованими висновки судів щодо непідвідомчості третейському суду розгляду позову про стягнення боргу за вищевказаним кредитним договором із підстав надання кредиту у доларах США.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 30 липня 2008 року ПАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_5 уклали рамкову угоду № SMERS 01284 про надання останньому кредиту згідно з окремими договорами у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення угоди.

Того ж дня, 30 липня 2008 року, ПАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_5 уклали договір про надання траншу № SME 0016093, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит для задоволення неспоживчих потреб у сумі 65 000 доларів США зі сплатою 15,75 % річних строком до 25 липня 2009 року.

Сторони дійшли згоди про те, що судовий захист прав і законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при його виконанні або припиненні, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності з його регламентом.

Повернення кредиту було забезпечено договорами поруки від 30 липня 2008 року № № SMERS01284/2 і SMERS01284/3, укладеними між ПАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 22 грудня 2009 року у справі № 4022-2/09 задоволено позов ПАТ "Альфа-Банк", стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на його користь 295 878 грн 44 коп. заборгованості за вказаним договором про надання траншу.

Вважаючи, що вищевказаний спір непідвідомчий третейському суду, ОСОБА_3 подала до суду заяву про його скасування.

Задовольняючи цю заяву, суди зробили висновок про те, що оскільки кредит був наданий позичальнику в іноземній валюті - доларах США, тому такий спір не може розглядатися третейськими судами.

Крім того, суди зазначили, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки копію рішення третейського суду від 22 грудня 2009 року заявник не отримувала.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам ухвала та постанова судів попередніх інстанції не відповідають.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній на момент подання позову до третейського суду) визначена підвідомчість справ третейським судам.

Зокрема, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи.

На етапі узгодження предмета і умов кредитного договору позичальник та кредитор як рівноправні сторони у правовідносинах та суб'єкти приватного права, діючи вільно, на власний розсуд визначили його істотну умову (ціну договору) у виді грошової одиниці певної держави (іноземна валюта), що згідно зі статтями 192, 533 ЦК України може використовуватися як засіб розрахунку в Україні, тобто є об'єктом цивільних прав.

Тому проведення грошових розрахунків за кредитним договором чи їх нездійснення згідно з умовами такого договору, незалежно від валюти кредитування, свідчить, що такі правовідносини мають суто цивільно-правовий, приватний характер та не можуть бути віднесені до таких, які мають публічно-правове значення, є публічно значимі відносини за наявності лише єдиної ознаки - визначення засобу платежу в іноземній валюті.

Спори щодо виконання таких кредитних договорів повинні розглядатися у приватному порядку - третейськими судами, за відсутності інших, передбачених Законом України "Про третейські суди" (1701-15) , заборон.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18).

Суди попередніх інстанцій вищевказаного не врахували, унаслідок чого зробили помилковий висновок про скасування рішення третейського суду з підстав непідвідомчості спору про стягнення боргу за кредитом, наданим в іноземній валюті.

Крім того, суди не звернули увагу на наступне.

Вирішення питання про поновлення строку оскарження судового рішення перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Але такі повноваження є обмеженими. Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (дивитись, mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (дивитись рішення у справі "Пономарьов проти України", заява N 3236/03, пункт 41, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Вважаючи, що існують підстави для поновлення строку на оскарженнярішення третейського суду від 22 грудня 2009 року, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили поважності причин пропуску ОСОБА_3 такого строку (8 років), зокрема, з огляду на те, що остання була належним чином повідомлена про розгляд справи за заявою ОСОБА_5 про скасування цього ж рішення третейського суду, у задоволенні якої ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 березня 2010 року було відмовлено (справа № 2-882/10).

Оскільки судами були допущені вищезазначені порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому з урахуванням положень частини другої статті 23 ЦПК України ухвала Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до Чернігівського апеляційного суду як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 23, 400, 411, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Чернігівського апеляційного суду як суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий	В. І. Крат

Судді:	Н. О. Антоненко В. І. Журавель

	В. М. Коротун В. П. Курило