Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 132/1436/17

провадження № 61-27971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: прокуратура Вінницької області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у складі судді Аліменко Ю. О. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Марчук В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до прокуратури Вінницької області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій посадових осіб органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури та суду.

Вимоги обґрунтовував тим, що 11 грудня 2014 року слідчим СВ Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області було внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020160000675 про те, що 10 грудня 2014 року під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, та в якому тимчасово проживав ОСОБА_3, було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети, у яких містилися насіння зовнішньо схожі на наркотичні засоби рослинного походження.

12 січня 2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), а саме: незаконне виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів повторно.

27 січня 2015 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт, згідно з яким останній обвинувачувався у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2015 року скасовано вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року, а матеріали кримінального провадження повернуто в той же суд для призначення нового судового розгляду.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року, вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року скасовано. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито в зв'язку з недоведеністю винуватості особи в суді.

Посилаючись на те, що тривале кримінальне провадження призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку 150 000 грн на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди зробили висновки про доведеність факту завдання позивачеві моральної (немайнової) шкоди внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством і судом.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга заступника прокурора Вінницької області, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що позивач не довів обставин, які підтверджують незаконність дій органів досудового слідства, а також факт завдання йому моральної шкоди.

На переконання заявника, суди не врахували того, що до ОСОБА_3 не застосовувалися будь-які заходи забезпечення кримінального провадження.

Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди суди неправильно визначили строк перебування ОСОБА_3 під слідством і судом.

Від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 11 грудня 2014 року слідчим СВ Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020160000675 про те, що 10 грудня 2014 року під час огляду будинковолодіння АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_4 і в якому тимчасово проживав ОСОБА_3, було виявлено та вилучено два поліетиленових пакети із насінням зеленого кольору зовнішньо схожого на наркотичні засоби рослинного походження.

12 січня 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, а саме: незаконне виготовлення, зберігання, перевезення наркотичних засобів повторно.

27 січня 2015 року ОСОБА_3 вручено обвинувальний акт, згідно з яким останній обвинувачувався у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року у справі № 132/308/15-к ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 березня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України. Дана ухвала була скасована судом касаційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 травня 2015 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2015 року скасовано, а матеріали кримінального провадження повернуто в той же суд для призначення нового судового розгляду.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року, вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року скасовано. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, закрито в зв'язку з недоведеністю винуватості особи в суді.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій, врахувавши засади поміркованості, розумності та справедливості, зробили висновки про те, що внаслідок тривалого кримінального провадження відносно позивача, яке було закрите, останньому завдана моральна шкода, грошова компенсація якої підлягає стягненню на його користь.

Колегія вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для компенсації завданої позивачеві моральної шкоди.

Разом із тим не можна погодитись з мотивами, викладеними судами в оскаржуваних судових рішеннях, щодо визначення періоду, за який компенсується моральна шкода, та розміру мінімальної заробітної плати, з якого потрібно виходити при розрахунку компенсації моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

За змістом статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами другою та третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвали про закриття кримінального провадження.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

При визначенні строку перебування ОСОБА_3 під судом і слідством, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що його початком є 10 грудня 2014 року - день обшуку будинку № 50 на вулиці Пушкіна в місті Калинівка Вінницької області, де позивач тимчасово проживав, а останнім днем є 11 квітня 2017 року - дата постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про залишення без змін ухвали апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2016 року про закриття провадження відносно ОСОБА_3

Ураховуючи вищезазначені норми права та висновки Великої Палати Верховного Суду, першим днем такого строку є 12 січня 2015 року - момент повідомлення позивача про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а останнім - 01 червня 2016 року - день набрання законної сили ухвалою апеляційного суду Вінницької області про закриття кримінального провадження відносно позивача.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

' 'p' Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) установлено, що з 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3 200 грн.

Тобто мінімальний розмір компенсації моральної шкоди у даному випадку становить 54 400 грн (17 повних місяців х 3 200 грн).

Проте неправильно здійснений судами попередніх інстанцій розрахунок моральної шкоди, які помилково виходили з того, що розмір мінімальної заробітної плати становить 1 600 грн, не вплинув на правильність застосування положень статті 23 ЦК України та статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" до спірних правовідносин і визначення компенсації моральної шкоди в сумі 150 000 грн, оскільки 54 400 грн є мінімально можливим розміром такої компенсації.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, зміни оскаржених судових рішень у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови, та залишення їх без змін в іншій частині.

Керуючись статтями 410, 412, 416, 417, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.