розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Лівійського С. В., Олійника В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_4,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1392 га, що розташована

по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем.

2. Позовна заява мотивована тим, що вона являлася власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,4500 га, на підставі договору дарування №1273, яка розташовану розташована за по АДРЕСА_1. У подальшому земельну ділянку розділено на дві окремі земельні ділянки площею 0,3108 га кадастровий номер НОМЕР_3, та площею 0,1392 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

3. За договором дарування від 23 лютого 2011 року позивач подарувала на користь відповідача ОСОБА_2, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, земельну ділянку площею 0,1392 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

4. Позивач указувала, що наведений договір укладався нею під впливом тяжких обставин, внаслідок утиску її бізнесу та спроб протиправного позбавлення власності. Під час укладення договорів дарування було відсутнє волевиявлення на безоплатну передачу земельної ділянки у власність відповідачу та на невигідних для позивача умовах без будь-якої компенсації.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

5. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 лютого

2018 року у складі судді Кравченка М. В. позов задоволено.

6. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею

0,1392 га, що розташована по АДРЕСА_1цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О. І. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний договір дарування було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивачки умовах і що її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, тому він підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.

8. Постановою апеляційного суду Київської області від 27 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач пропустила встановлений статтею 728 ЦК України строк в один рік для пред'явлення позову про розірвання договору дарування.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

11. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не вірно визначив початок відліку строку позовної давності, оскільки порушення прав позивача почалось саме з моменту реєстрації - 26 червня 2017 року ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обізнаності позивача про порушення її прав раніше, ніж отримання нею 29 листопада 2017 року інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

12. Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не мала наміру безоплатно дарувати спірну земельну ділянку відповідачу, її волевивлення не може вважатись вільним і не відповідало її внутрішній волі, а було обумовлено виключно збігом вкрай тяжких для неї життєвих обставин.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи.

13. Доводи відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу зводяться до того, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. Висновок апеляційного суду про пропуск позивачем строку позовної давності відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

16. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

17. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

18. Апеляційний суд установив, що предметом позову є визнання недійним нотаріально посвідченого договору дарування від 23 лютого 2011 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарувала своєму чоловіку ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1 392 кв. м,що розташована по АДРЕСА_1 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

19. 26 червня 2017 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва

від 29 січня 2018 року подружжю надано строк для примирення, станом на час вирішення справи шлюб не припинено.

21. Як на підставу недійсності договору дарування, ОСОБА_1, посилається на те, що укладався договір дарування позивачем під впливом тяжких обставин, було відсутнє під час укладення договорів дарування волевиявлення на безоплатну передачу земельної ділянки у власність відповідачу та на невигідних для позивача умовах без будь-якої компенсації. Позивач є засновником більше десятка юридичних осіб, займається бізнесом. Протягом 2010-2016 року було розпочато ряд кримінальних проваджень, здійснено обшуки та інші слідчі дії, проведено ряд перевірок різними контролюючими і правоохоронними органами.

22. Відповідач проти позову заперечує. Вказує, що звернення позивача до суду зумовлено сімейним конфліктом з відповідачем, на даний час позивачем подано ряд позовних заяв у тому числі про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дітей та інші позови, спрямовані на позбавлення відповідача майнових прав. Позивач добровільно подарувала земельну ділянку, особисто підписала договір, правочин посвідчено нотаріально, причинний зв'язок між укладенням договору та тяжкими наслідками відсутній.

23. З боку відповідача також заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 145, 204).

24. Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

25. За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

26. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

27. За приписом статті 728 ЦК України, на яку послався апеляційний суд, до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

28. Тобто дана норма застосовується лише до вимог про розірвання договору дарування.

29. Разом із тим, у порушення вимог статті 264 ЦПК України апеляційний суд належним чином не з'ясував зміст позовних вимог та не зважив на вимогу позивача про визнання оспорюваного договору дарування земельної ділянки недійсним, а помилково зазначив, що між сторонами існує спір про розірвання договору, хоча така вимога не заявлялась.

30. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

31. Таким чином підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

32. Отже, відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності можлива лише в разі обґрунтованості позову.

33. Проте, апеляційний суд не зробив висновок, чи є та обставина, що, укладаючи оспорюваний договір дарування, позивач мала намір зберегти своє майно від його можливої втрати у зв'язку з утиском її бізнесу та спроб протиправного позбавлення власності підставою для визнання договору недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

34. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

35. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

36. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,