розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Омега Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про захист прав споживача та визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року і додаткове рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року, ухвалені у складі судді Плечищевої О. В., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області

від 25 липня 2017 року, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Маловічко С. В., Кримської О. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Омега Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), товариства з обмеженою (далі - ТОВ відповідальністю "Кредитні ініціативи"), у якому просив визнати недійсними: кредитний договір від 09 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_1; договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1 та № 2; додаткову угоду № 3 до кредитного договору; іпотечний договір від 09 квітня 2008 року; додатковий договір № 1 від 15 квітня 2008 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору; договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є

ПАТ "Омега Банк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", в частині передачі боргу по кредитному договору від 09 квітня 2008 року; договір факторингу

від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", в частині передачі боргу по кредитному договору від 09 квітня 2008 року; договір про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, укладений між

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", в частині передачі прав по іпотечному договору від 09 квітня 2008 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору

від 09 квітня 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (назву змінено на ПАТ "Омега Банк") та

ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США на умовах, визначених договором, строком до 09 квітня 2033 року, на придбання житлової нерухомості. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним того ж дня між тими самими сторонами, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав

ВАТ "Сведбанк" в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у

смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області.

3. 26 листопада 2009 року між сторонами кредитного договору було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору, згідно якого відсоткову ставку встановлено у такому розмірі: 11,9 % річних за період від дати укладення договору по 26 листопада 2009 року; 7 % річних за період користування кредитом з 27 листопада 2009 року по 09 листопада 2010 року; 10 % річних за період користування кредитом з 10 листопада 2010 року по 09 листопада 2011 року; 13,08 % річних за період користування кредитом з 10 листопада 2011 року

по 09 квітня 2033 року.

4. Згідно договору про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору, укладеного 26 листопада 2009 року, позичальник, починаючи з 10 грудня 2009 року додатково до суми ануїтетного платежу, здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 120 доларів США до 10 числа кожного місяця до 10 лютого 2010 року включно.

5. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 13 травня 2011 року до кредитного договору, відсоткову ставку встановлено у розмірі: 10 % річних за період користування кредитом з 14 травня 2011 року

по 09 листопада 2011 року; 13,08 % річних за період користування кредитом з 10 листопада 2011 року по 09 квітня 2033 року.

6. У квітні 2016 року позивачу стало відомо про укладений

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК Вектор Плюс" договір факторингу, предметом якого, зокрема, є право вимоги заборгованості за кредитним договором, укладеним 09 квітня 2008 року з позивачем. У подальшому, згідно договору факторингу, укладеного того ж дня між ТОВ "ФК Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", останнє отримало право вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками, право вимоги якої належить

ТОВ "ФК Вектор Плюс". Цього ж дня між цими самими сторонами укладено також договір про передачу прав за іпотечними договорами.

7. ОСОБА_1 вказував, що діями ПАТ "Омега Банк" його, як споживача наданих банком послуг, було навмисно введено в оману, оскільки йому не повідомлено про сукупну вартість кредиту та не надано графік погашення суми відсотків за користування кредитом, що є підставою для визнання укладеного договору недійсним, що, в свою чергу, має наслідком недійсність правочину щодо його забезпечення.

8. Крім того, позивач зазначив, що договори факторингу, укладені між

ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК Вектор Плюс" та між ТОВ "ФК Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", суперечать розпорядженню Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", оскільки воно передбачає можливість передачі за таким договором права вимоги лише до боржника-суб'єкта господарювання, яким позивач не являється.

9. Позивач вважає, що ТОВ "ФК Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" не мають права здійснювати факторингові операції, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, оскільки не мають відповідних ліцензій.

10. Крім того, укладений між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК Вектор Плюс" договір факторингу є недійсним, оскільки, в порушення вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , не посвідчений нотаріально.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

11. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області

від 26 січня 2017 року, додатковим рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

12. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, який не був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами немайнового характеру в розмірі 4 960,80 грн.

13. Судові рішення мотивовані необґрунтованістю посилань позивача на введення його банком в оману та відсутністю підстав для задоволення його вимог щодо визнання кредитного договору недійсним. Суд указав, що зі змісту оспорюваного договору вбачається, що до його підписання ОСОБА_1 ознайомився з усіма його умовами та загальною сукупною вартістю усіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту, і свідомо обрав викладені у договорі умови кредитування. Оспорюваний договір факторингу та договір відступлення прав за іпотечним договором укладено з дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання даних договорів недійсними.

14. Апеляційний суд також указав, що ТОВ "Кредитні ініціативи" є фінансовою установою, має право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, а саме факторинг, що відповідає положенням пункту 11 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

15. Місцевий суд також дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 4 960,80 грн, який не був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

16. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та вказав, що Закон України "Про судовий збір" (3674-17) є основним спеціальним законом, положеннями якого визначено порядок справляння судового збору, зокрема його обчислення, а також звільнення осіб від його сплати. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , стаття 22 якого передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, до цих правовідносин не застосовується.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

18. Касаційна скарга мотивована доводами, які аналогічні аргументам апеляційної скарги, вказує, що вони були залишені поза увагою та належного реагування судів попередніх інстанцій, що призвело, на його переконання, до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.

19. Касаційна скарга також містить посилання на неправомірність стягнення з позивача судового збору, оскільки він звільнений від його сплати, так як звернувся до суду за захистом своїх прав як споживач фінансових послуг.

20. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

21. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

22. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи

25. У запереченні на касаційну скаргу, ТОВ "Кредитні ініціативи" вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

26. Інші учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

29. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

30. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Суди встановили, що 09 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", що змінило свою назву на ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі

16 000 доларів США, на умовах, визначених договором, строком

до 09 квітня 2033 року. Цільове призначення кредиту - придбання квартири по вул. Вокзальна, 3 у смт Комишуваха Оріхівського району Запорізької області.

32. На виконання умов кредитного договору між цими сторонами

09 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ВАТ "Сведбанк" в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

33. У подальшому до кредитного договору від 09 квітня 2008 року було внесено ряд змін та доповнень до кредитного договору.

34. Так, договорами від 26 листопада 2009 року № 1 і №2 та

від 13 травня 2011 року № 3, які особисто підписані позивачем було змінено розмір відсоткової ставки та встановлено в такому розмірі:

11,9 % річних за період від дати укладання цього договору

по 26 листопада 2009 року; 7% річних за період користування кредитом з 27 листопада 2009 року по 09 листопада 2010 року; 10% річних за період користування кредитом з 10 листопада 2010 року по 09 листопада

2011 року; 13,08% річних за період користування кредитом

з 10 листопада 2011 року по 09 квітня 2033 року. Було встановлено, що починаючи з 10 грудня 2009 року позичальник додатково до суми ануїтетного платежу, визначеного пунктом 3.1.1 кредитного договору здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у сумі

120 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця до 10 лютого 2010 року включно.

35. Умовами додаткової угоди від 13 травня 2011 року № 3 до кредитного договору було встановлено наступні розміри відсоткових ставок: 10 % річних за користування кредитом з 14 травня 2011 року по 09 листопада 2011 року; 13,08%% річних за період користування кредитом з 10 листопада 2011 року по 09 квітня 2033 року.

36. 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК Вектор Плюс" договір факторингу, предметом якого є право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу.

37. Того ж дня між ТОВ "ФК Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", останнє отримало право вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками, право вимоги якої належить

38. У справі, яка переглядається, предметом спору є захист прав позивача, як споживача фінансових послуг шляхом визнання недійними кредитного договору і додаткових до нього договорів та договорів факторингу і про передачу прав за іпотечним договором.

39. Відповідно до положень статей 229 та 230 ЦК України, якими, зокрема, ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

40. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

41. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

42. Разом із цим, за положеннями підпункту "д" абзацу 1 частини другої, абзацу 2 частини другої, підпунктів 1, 2, 5, абзацу 3 частини четвертої, підпункту 2 частини п'ятої статті Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. У договорі про надання споживчого кредиту, крім іншого, також зазначаються: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача та річна відсоткова ставка за кредитом.

43. Судами встановлено, що оспорений кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; дійсність підпису позичальника на спірному договорі останнім не оскаржується; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення - іпотечним договором. Умовами договору визначено права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором та інші умови.

44. Так, пунктом 11.1 кредитного договору зазначено, що укладаючи цей договір,позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписання цього договору позичальником свідчать, що він до підписання цього договору ознайомлений з усіма умовами, на яких ВАТ "Сведбанк" здійснює кредитування фізичних осіб, та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в ВАТ "Сведбанк", та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Укладаючи цей договір, позичальник свідчить, що під час укладання та виконання цього договору позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.

45. У зв'язку з наведеним, та за відсутності доказів в обґрунтування доводів позивача щодо недійсності кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

46. Щодо аргументів заявника, які стосуються недійсності укладених між відповідачами договорів факторингу, слід зазначити наступне.

47. Глава 73 розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України (435-15) не обмежує передачу прав кредитора у зобов'язанні за договором факторингу категорією боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором.

48. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" (далі - Розпорядження

№ 231), на недотримання якого посилався позивач як на підставу недійсності договорів факторингу, прийнято у відповідності з пунктом 6 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за яким Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.

49. Тобто, підпунктом 2 пункту 1 Розпорядження № 231 операцію щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання віднесено до фінансової послуги факторингу (набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання є фінансовою послугою факторингу, а не будь-якою іншою фінансовою послугою).

50. Поняття "факторинг" не обмежується, а доповнюється вчиненням операцій з фінансовими активами, що визначені пунктом 1 вказаного розпорядження.

51. Враховуючи викладене, Розпорядження № 231 не встановлює вимог, які мали бути додержані сторонами спірних договорів факторингу при їх вчиненні.

52. Крім того, Розпорядження № 231 втратило чинність на підставі Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 серпня 2015 року

53. Посилання в касаційній скарзі на нікчемність оспорюваних договорів факторингу у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Кредитні ініціативи" виданої Національним банком України генеральної валютної ліцензії колегія суддів не бере до уваги, оскільки суди встановили, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи" є суб'єктами підприємницької діяльності та зареєстровані як фінансові установи і мають право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, зокрема факторинг, що відповідає положенням пункту 11 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

54. У розумінні приписів частин першої та другої статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Декрет № 15-93), Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

55. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

56. Виходячи із правового аналізу статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету № 15-93 право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", та в подальшому до ТОВ "Кредитні ініціативи" за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії.

57. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

58. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог під час укладання оспорюваних договорів було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми їх вчинення, а позивач не довів факту порушення його прав, у зв'язку з укладенням вищезгаданих договорів.

59. Щодо оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 01 лютого 2017 року, залишеного без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

60. У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

61. За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

62. Частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

63. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 року, № 7, стаття 84) слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

64. Отже, приймаючи Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при визначенні пільг для певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

65. До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

66. Таким чином, суд безпідставно поклав на ОСОБА_1, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок по сплаті судового збору.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

67. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. У частинах першій, другій, четвертій статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

69. Оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції, в частині залишення без змін додаткового рішення місцевого суду, слід скасувати, судовий збір у розмірі 4 690,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року в частині перегляду рішення місцевого суду залишити без змін.

3. Додаткове рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року в частині залишення без змін додаткового рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року скасувати.