розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року у складі судді: Українець П. Ф. та постанову апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, КП "Міське комунальне господарство", третя особа - міський голова ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування розпоряджень про застосування дисциплінарного стягнення і звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 05 березня 2015 року позивач був прийнятий на посаду директора КП "Міське комунальне господарство", 12 грудня 2016 року розпорядженням міського голови Городоцької міської ради Львівської області № 216-к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4." йому оголошено догану, а 13 березня 2017 року відповідно до розпорядження міського голови Городоцької міської ради № 32-к його було безпідставно звільнено з вказаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Позивач вважав застосування до нього дисциплінарного стягнення в виді догани незаконним, оскільки про накладення такого стягнення його ніхто не повідомляв, відповідач не зажадав від нього надання письмових пояснень, про догану йому стало відомо лише 01 квітня 2017 року, коли він отримав розпорядження поштовим зв'язком, що незаконно звільнений з роботи. Звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності, що заборонено законом. Також вважає, що внаслідок незаконного звільнення з роботи йому заподіяна моральна шкода.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано розпорядження міського голови Городоцької міської ради Львівської області № 216-к від 12 грудня 2016 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4" та №32-к від 13 березня 2017року "Про звільнення ОСОБА_4.". Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді директора КП "Міське комунальне господарство" з 13 березня 2017 року. Стягнуто з КП "Міське комунальне господарство" на користь ОСОБА_4 12 429,89 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням прибуткового податку й інших обов'язкових платежів). У задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення 20 000 грн компенсації моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул в межах суми платежу за один місяць - 5 183,04 грн (з відрахуванням прибуткового податку й інших обов'язкових платежів), допущено до негайного виконання.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що існують передбачені законом підстави для визнання незаконними та скасування оспорюваних позивачем розпоряджень міського голови про оголошення догани та про звільнення, оскільки в цих розпорядженнях чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов'язків та/або рішень власника допустив позивач, перебуваючи на займаній посаді керівника підприємства, і коли саме. Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт невиконання позивачем покладених на нього посадових обов'язків як у випадку оголошення йому догани, так і у випадку його звільнення, оскільки надані відповідачем протоколи виробничих нарад відображають лише перелік планових завдань для керівників міських комунальних підприємств із зазначенням строку їх виконання, проте, у цих протоколах не зазначено про невиконання керівником комунального підприємства покладених на нього завдань і яких саме (з порушенням строку їх виконання та/або невиконання всього обсягу запланованих робіт тощо), про причин їх невиконання та наслідки такого невиконання. Отже, відповідачем не доведено факту порушення позивачем трудової дисципліни та/або невиконання (систематичного невиконання) покладених на нього посадових обов'язків у спірний період. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували заподіяння йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації позивачем свого життя.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин в частині оспорюваного звільнення норми пункту 8 статті 36 КЗпП України апеляційний суд вказав, що такі посилання безпідставні, оскільки і в оспорюваному розпорядженні про звільнення позивача з роботи, і в трудовій книжці вказано, що ОСОБА_4 звільнено саме на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року Городоцька міська рада Львівської області подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. При цьому посилалась на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з позивачем було укладено контракт в якому передбачено, що він може бути розірваний з ініціативи міської ради, до закінчення строку дії контракту у випадку систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом, а також у випадку одноразового грубого порушення керівником законодавства і обов'язків. Позивач неналежно виконував свої посадові обов'язки. Розпорядження про звільнення позивача з роботи було винесено міським головою в межах робочого дня за наслідками виробничої наради, а позивач поступив у хірургічне відділення Городоцької центральної лікарні після закінчення робочого дня. До спірних правовідносин, як правову підставу для звільнення, слід застосовувати положення пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (звільнення з підстав, визначених контрактом), а не пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. Таким чином, звільнення під час тимчасової непрацездатності є можливим. При застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, так і при звільненні позивача з займаної посади було дотримано всіх вимог закону.

У березні 2018 року позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_6, в якому просив залишити оскаржені рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що відсутні докази на підтвердження невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Відповідач не повідомив його про дисциплінарне стягнення та звільнення. Пояснення йому не пропонували надати. Звільнення незаконне, оскільки відбулось під час перебування його на лікарняному.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 05 березня 2015 року між Городоцькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_7 та позивачем було укладено контракт № 1, за яким ОСОБА_4 був прийнятий на посаду директора КП "Міське комунальне господарство".

Строк дії контракту з 05 березня 2015 року по 05 березня 2020 року.

Розпорядженням міського голови Городоцької міської ради ОСОБА_5 №216-к від 12 грудня 2016 року ОСОБА_4 - директору КП "Міське комунальне господарство" оголошено догану за відсутність контролю за виконанням покладених на нього завдань та невиконання рішення виконавчого комітету.

Розпорядженням міського голови Городоцької міської ради ОСОБА_5 № 32-к від 13 березня 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора КП "Міське комунальне господарство" з 13 березня 2017 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, пункту 5.3 контракту № 1 від 05 березня 2015 року у зв'язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

Аналогічний по суті висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що в оспорюваних розпорядженнях чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов'язків та/або рішень власника допустив позивач, перебуваючи на займаній посаді керівника названого підприємства, і коли саме. Відповідачем не доведено факту порушення позивачем трудової дисципліни та/або невиконання (систематичного невиконання) покладених на нього посадових обов'язків у спірний період.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.