Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 401/2130/16-ц
провадження № 61-11913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву від 19 липня 2006 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 14 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку" складає між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві.
Всупереч умовам договору відповідач не виконала свої зобов'язання, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 11 травня 2017 року становить 27 664,38 грн, з яких: 13 113,70 грн - тіло кредиту; 4 641,88 грн - нараховані відсотки за користування кредитом; 7 950,77 грн - пеня; 850 грн - штраф; 500 грн - штраф (фіксована складова); 1 293,54 грн - штраф (процентна складова); з них 685,51 грн, внесено коштів на погашення заборгованості.
На підставі вказаного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року у розмірі 27 664,38 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року (у складі судді Баранця А. М.) позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів про наявність, на час розгляду справи, у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 706,35 грн, з яких: тіло кредиту - 13 113,70 грн; нараховані відсотки за користування коштами - 4 641,88 грн; пеня - 7 950,77 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, погашення процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наданими позивачем доказами.
При цьому апеляційний суд зазначив, що збільшення банком кредитного ліміту здійснювалось відповідно до умов кредитування та обслуговування кредитної картки, а тому доводи відповідача, що банк збільшив кредитний ліміт без її відома є безпідставними.
Крім того, доводи відповідача щодо вини банку у викраденні з її кредитної картки грошових коштів є недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки переказ коштів з картки відповідача 03 червня 2015 року було проведено із правильним введенням ПІН-коду, що виключає відповідальність банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційним судом не було враховано висновку судово-економічної експертизи від 14 квітня 2017 року, яким встановлено, що відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , обслуговуючий банк несе відповідальність за неналежний переказ грошових коштів та у разі його здійснення відшкодовує клієнту втрачені кошти з урахуванням пені.
Крім того, визначена в розрахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" початкова заборгованість за кредитом в сумі 13 113,38 грн, нарахована за відсотками та пенею, не підтверджується, як така, що допущена відповідачем, тому підлягає погашенню банком. Отже, оскільки банк здійснив безпідставне, помилкове списання з її рахунку суми грошових коштів, є необґрунтованими доводи банку про наявну заборгованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву від 15 серпня 2006 року для отримання кредиту.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
24 січня 2011 року ОСОБА_1 написала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", цим підтвердила, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, "Тарифами банку", які надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що засвідчено підписом у заяві.
Установлено, що справжність свого підпису на заявах та факт отримання кредитної картки відповідач не заперечувала, як не заперечувала і факт користування карткою.
Відповідно до пункту 3.1 Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту карти.
Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, яка в заяві від 15 серпня 2006 року вказана 19 липня 2006 року.
Розрахунком заборгованості підтверджується, що 03 червня 2015 року з картки відповідача знято 13 113,38 грн.
03 червня 2015 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ КБ "ПриватБанк" про несанкціоноване списання грошей у сумі 13 113,38 грн, про свою незгоду з транзакцією.
На запит відповідача, щодо збільшення ліміту коштів на її картковому рахунку та отримання з нього грошових коштів без її відома, відповіді вона не отримала. На адресу відповідача надійшла копія рішення про стягнення з неї на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором, без дати винесення рішення, назви суду та судді який виніс це рішення.
ОСОБА_1 вважаючи, що ряд працівників банку займаються злочинною діяльністю щодо збільшення ліміту коштів на її картковому кредитному рахунку та таємному викраденні її грошових коштів, звернулась до правоохоронних органів і отримала відповідь про початок досудового розслідування від 04 червня 2015 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з повідомленням слідчого Світловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області по факту збільшення ліміту коштів на картковому кредитному рахунку та таємному викраденні грошових коштів у банку проводиться кримінальне провадження. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення частина перша статті 185 КК України, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 червня 2015 року.
Згідно з поясненнями ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо зняття цих коштів з картки, викладеними у апеляційній скарзі, установлено, що операції з переказу коштів 03 червня 2015 року зроблені з введенням належних реквізитів платежу, із зазначенням даних картки та підтверджені з фінансового телефону ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ОТП-паролю, у банка не було підстав не здійснювати згаданий платіж, оскільки усі необхідні умови для їх здійснення були дотримані.
Відповідно до умов кредитування та обслуговування кредитної картки (підпункти 2.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк") кредитний ліміт неодноразово збільшувався і з встановленого 15 серпня 2006 року кредитного ліміту в розмірі 250 грн кредитний ліміт з 08 березня 2011 року збільшено до 14 300 грн, строк дії картки 10/17.
Станом на 11 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 року становить 27 664,38 грн, з яких: 13 113,70 грн - тіло кредиту, 4 641,88 грн - нарахованих відсотків за користування коштами, 7 950,77 грн - пеня, 850 грн - штраф, 500 грн - штраф (фіксована складова), 1 293,54 грн - штраф (процентна складова).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду з позовом, банк стверджував, що відповідач взяла кредитні кошти, однак не виконує зобов'язань щодо їх повернення.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджував, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з її особового рахунку у результаті шахрайських дій третіх осіб. ОСОБА_1 повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку, звернулася до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. Кошти не отримувала, отже, не зобов'язана їх повертати. На підтвердження цих обставин надала відповідні докази.
Крім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 14 квітня 2017 року встановлено, що відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , обслуговуючий банк несе відповідальність за неналежний переказ грошових коштів та в разі його здійснення відшкодовує клієнту втрачені кошти з урахуванням пені. За даними виписки по картковому рахунку залишок власних коштів ОСОБА_1 на картковому рахунку станом на 02 червня 2015 року складав 567,98 грн. Визначена в розрахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" початкова заборгованість ОСОБА_1 за кредитом в сумі 13 113,38 грн, нарахована заборгованість за відсотками та пенею підлягає погашенню банком.
Згідно з статтею 57 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Установлено, що згідно з заявою від 03 червня 2015 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ КБ "ПриватБанк" про несанкціоноване списання грошей у сумі 13 113,38 грн та про свою незгоду з транзакцією.
Крім того, позивач звернулась до правоохоронних органів і отримала відповідь про початок досудового розслідування від 04 червня 2015 року, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Відповідно до положень пункту 2.1.1.9.5 Умов та Правил власник картки зобов'язується не повідомляти ПІН-код, постійний пароль, одноразові паролі та контрольну інформацію, не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідні заходи з метою запобігання втрати, пошкодження, крадіжки картки.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що банком не доведено факт вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а ОСОБА_1, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
При вирішенні спору суд першої інстанції правильно прийняв до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про вину відповідача як підставу цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, апеляційний суд всупереч вимогам статей 212 - 214, 303 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій), встановивши обставини у справі, вдався до переоцінки доказів, та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 756 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2017 року скасувати, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2017 року залишити в силі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В.М. Сімоненко
І. М. Фаловська