Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 751/1644/18
провадження № 61-46843 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Шитченко Н. В.,
В С Т А Н О В И В:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ПАТ "Універсал Банк" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 20093,12 швейцарських франків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 036-2008-2133 на суму 42600,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,95% річних, з кінцевим терміном повернення до 10 червня 2038 року.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 036-2008-2133-Р/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язалась перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
29 грудня 2015 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № б/н до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до умов кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом, а також погодили строк кредитування, який становить період з дати надання Банком кредиту ОСОБА_2 по 10 червня 2038 року включно, що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту.
У зв'язку з внесенням змін до умов виконання кредитного договору, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3, а також між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_4 були укладені того ж дня договори поруки б/н, відповідно до яких поручителі зобов'язались перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 036-2008-2133 від 20 червня 2008 року та додаткової угоди б/н від 29 грудня 2015 року в повному обсязі. Договорами визначено солідарну відповідальність поручителя та позичальника. Щодо строку дії договору поруки і порядку його припинення, сторони дійшли згоди, що порука припиняється, якщо кредитором протягом трьох років з дня настання строку/терміну виконання Позичальником основного зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, однак ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку із чим і виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути частково.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2018 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 20093,12 швейцарських франків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушила зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, а тому заборгованість перед банком підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів відповідно до умов укладених між сторонами договорів кредиту та поруки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, вийшовши за межі вимог апеляційної скарги, мотивував своє рішення тим, що порука ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час звернення банка до суду із цим позовом припинилась, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Універсал Банк" звернувся в листопаді 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду - залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №751/1644/18 з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції були проігноровані умови, укладених між банком та поручителями договорів поруки, відповідно до пунктів 4.2 яких порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання позичальником основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Крім того, банк 9 серпня 2017 року направив вимогу, в якій визначив строк дострокового повернення кредиту - 10 жовтня 2017 року, а тому пред'явлення позову до поручителів в березні 2018 року відбулося в шестимісячний строк.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 надала відзив на позов, в якому зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив банку в задоволенні вимог про стягнення солідарно заборгованості з поручителів, оскільки вимога повідомлення про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором була отримана боржником 22 серпня 2017 року, а тому шестимісячний строк, на її думку, слід рахувати саме від цієї дати, а не з дати, яка визначена в цій вимозі.
ОСОБА_3 також надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якій, посилаючись на ті ж обставини, що й ОСОБА_2, також зазначає, що апеляційний суд, невірно надавши оцінку обставинам справи щодо дати спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителів, виніс по суті законне рішення про відмову в позові в частині вимог до поручителів та просить залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили таке.
20 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 036-2008-2133, відповідно до умов якого кредитор видав позичальнику кредит у розмірі 42600,00 швейцарських франків на строк, зі сплатою 10,95% річних.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за цим кредитним договором того ж дня були укладені іпотечний договір та договір поруки з фізичною особою ОСОБА_3, згідно з яким вона зобов'язалась відповідати перед кредитором в повному обсязі за невиконання позичальником усіх його зобов'язань.
29 грудня 2015 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 036-2008-2133 від 20 червня 2008 року, якою сторони виклали кредитний договір в новій редакції.
У зв'язку з внесенням змін до кредитного договору, на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, в той же день ПАТ "Універсал Банк" уклало окремі договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими визначено солідарну відповідальність поручителів та позичальника.
Суди також установили, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, водночас ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, через що станом на 19 січня 2018 року прострочена нею заборгованість за кредитом склала 1035,08 швейцарських франків, а тому ПАТ "Універсал Банк" прийнято рішення про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором в редакції додаткової угоди, яка становить 20093,12 швейцарських франків.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне на задоволення вимог до поручителя.
При цьому за загальним правилом порука припиняється саме після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, і шестимісячний строк для припинення поруки застосовується лише у тому випадку, якщо строк не визначено в договорі.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язано припинення права на позов або на захист порушеного права.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У касаційній скарзі банк звертає увагу суду на те, що умовами договорів поруки, які є ідентичними за своїм змістом встановлено, що порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання позичальником основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, умовами договору поруки установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, на що суди уваги не звернули.
Крім того, відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Отже, якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов'язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення щомісячних зобов'язань згідно з такими умовами, або з моменту настання строку виконання усього зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на виконання зобов'язання достроково.
Як позивач у касаційній скарзі, так і відповідачі у своїх відзивах відзначали, що умовами кредитного договору було передбачено право банку змінити строк виконання основного зобов'язання шляхом направлення на адресу позичальника відповідної вимоги., а тому банком 9 серпня 2017 року була направлена вимога про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено, що термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги.
Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 60 календарних днів з дня отримання позичальником (поручителями) такої вимоги.
Однак суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги ні на положення пунктів 4.2 договорів поруки, ні на направлення банком до відповідачів вимог про зміну терміну виконання основного зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Позивач у позовній заяві посилався на своє право визначення суми стягнення заборгованості і просив стягнути заборгованість частково, з якої прострочена заборгованість за кредитом; сума дострокового стягнення по кредиту, заборгованість по відсоткам.
Отже, сторони повинні були надати докази, а суд встановити фактичні обставини справи щодо розміру поточної заборгованості за щомісячними платежами, сум заборгованості, яку позивач просив стягнути достроково; заборгованість по відсоткам по кожному виду заборгованості; наявність підстав вважати пропущеним строки пред'явлення вимог до поручителів по кожному щомісячному платежу та по видам заборгованості( поточної та достроково стягнутої) і в залежності від встановленого дійти до висновків щодо наявності підстав для припинення поруки та у якому обсязі.
Для встановлення цих обставин справи суд не дослідив належним чином розрахунок заборгованості наданий позивачем, договір кредиту у частині строків та процедури дострокового стягнення заборгованості, графік платежів зі строком сплати до 2038 року.
Крім того, судом допущено порушення положень статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, одночасно не обмежений доводами та вимогами, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм матеріального права.
Разом з тим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України); та диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) за змістом яких суд зберігає об'єктивність і неупердженість, кожна сторона несе ризик наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
За системним аналізом цих норм процесуального права апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу особи розглядає її відповідно до вимог та доводів її апеляційної скарги, однак встановивши, що поза увагою цієї особи залишились порушення норм матеріального права, які є підставою для ухвалення судового рішення на її користь, апеляційний суд, застосувавши ці норми матеріального права може ухвалити рішення по суті спору.
Апеляційний суд, у порушення зазначених норм процесуального права, розглядаючи справу за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2, вийшов за доводи та вимоги її апеляційної скарги, за відсутності апеляційної скарги поручителів, та повноважень ОСОБА_2 на подачу апеляційної скарги від їх імені, скасував рішення суду ухвалене відносно поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, дійшовши висновку про припинення поруки і відмовивши у цій частині позову. При цьому зазначені вище фактичні обставини справи щодо розміру та структури заборгованості не встановив (стаття 228 ЦПК України), зібрані у справі докази у цій частині не дослідив.
З наведених підстав ухвалене в справі судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові до поручителів не можна визнати законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, збирання доказів, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд процесуальної можливості ухвалити нове рішення у цій справі.
За таких обставин ухвалене в справі рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним в розмірі 20093 швейцарських франків 12 сантимів, та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко
І. М. Фаловська