розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2014 року у складі колегії суддів: Оробцової Р. І., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2012 року кредитна спілка "Надія" (далі - КС "Надія") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27 листопада 2008 року між КС "Надія" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кошти у розмірі 57 500 грн на термін 24 місяці зі сплатою 36 % річних. Також сторони уклали додатковий договір до кредитного договору від 27 листопада 2008 року, яким продовжено строк дії кредитного договору до 27 травня 2011 року.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість. Згідно з наданого розрахунку станом на 11 лютого 2013 року заборгованість становить 184 091,38 грн.

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, КС "Надія" просила стягнути заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2008 року у розмірі 184 091,38 грн, з яких: 51 140 грн - заборгованість за тілом кредиту, 59 527,32 грн - за відсотками, 73 424,06 грн - за додатковою відсотковою ставкою.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 21 лютого 2013 року (у складі судді Полтавець Л. Д.) позовні вимоги КС "Надія" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС "Надія" заборгованість у розмірі 82 667,55 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 18 липня 2013 року рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги КС "Надія".

Стягнуто із ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором на користь КС "Надія" у розмірі 184 091,38 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року рішення Апеляційного суду Луганської області від 18 липня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотивуючи тим, що висновок суду про початок перебігу позовної давності з 28 травня 2011 року - визначеної дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог кредитної спілки про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2014 року рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору від 27 листопада 2008 року на користь КС "Надія" в сумі 159 745,92 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вимоги кредитної спілки підлягають частковому задоволенню, в межах визначеної судом позовної давності, окремо щодо кожного чергового платежу, який повинен був внести позичальник за кредитним договором від 27 листопада 2008 року з погашення кредиту, на підставі, наданого КС "Надія" під час розгляду справи в апеляційному суді, розрахунку заборгованості та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, зокрема щодо обчислення та застосування строків позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій у травня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, вирішуючи цю справу, вийшов за межі доводів апеляційної скарги в редакції від 27 квітня 2013 року та обставин справи, які були встановленні судом першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано з Кремніського районного суду Луганської області цивільну справу № 1212/3300/2012.

Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року зазначену касаційну скаргу передано до Верховного Суду, однак відсутність судової справи унеможливлює її розгляд касаційним судом.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року направлено до Кремніського районного суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22327ск18 у справі № 1212/3300/2012 (2/414/29/2013) за позовом КС "Надія" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 28 вересня 2018 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 1212/3300/2012 за позовною заявою Кредитної спілки "Надія" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,в частині судових рішень, які міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме: рішення Кремінського районного суду Луганської області від 21 лютого 2013 року, рішення Апеляційного суду Луганської області від 18 липня 2013 року,ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, рішення Апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2014 року.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 27 листопада 2008 року між КС "Надія" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кошти у розмірі 57 500 грн на термін 24 місяці зі сплатою 36 % річних. Також сторони уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору від 27 листопада 2008 року, яким продовжено строк дії кредитного договору до 27 травня 2011 року.

Відповідно до погодженого сторонами графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору) повернення коштів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 27 числа місяця.

Відповідно до пункту 3.9 цього договору у перший місяць визначення кредиту з підвищеним ризиком відсоткова ставка, зазначена в пункті 3.1. розділу 3 цього договору (36 % річних), збільшується на 12 % річних та нараховується за кожен день прострочення сплати по кредиту до погашення заборгованості Позичальником. У разі непогашення заборгованості протягом даного терміну з наступного місяця нараховується додаткова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі подвійної річної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 3.1. розділу 3, за кожний день прострочення сплати по кредиту.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх платіжних або інших зобов'язань, вступає в дію пункти 5.4.3., 5.4.4. цього договору.

Внаслідок порушення ОСОБА_4 строку та порядку погашення кредиту станом на 11 лютого 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 159 745,92 грн.

Установлено, що частково у 2008-2009 роках відповідач сплачував кошти за кредитним договором та проценти у встановленому ним розмірі.

Позивач звернувся до суду з позовом 23 листопада 2012 року.

29 січня 2013 року відповідач подав заяву про застосування позовної давності, на підставі статей 257 і 266 ЦК України стверджував про пропуск позивачем позовної давності.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Установлено, що згідно з розрахунку здійсненого на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, заборгованість становить 159 745,92 грн, з яких: сума кредиту - 57 500 грн; сплата основної суми кредиту - 6 360 грн, у тому чисті: за період з 28 листопада 2008 року до 29 листопада 2010 року - 6360 грн і за період з 30 листопада 2010 року до 11 лютого 2013 року - 0,00; заборгованість по основній сумі кредиту - 51 140 грн, нараховані проценти за користування кредитом - 77 954,32 грн, в том числі: за період з 28 листопада 2008 року до 29 листопада 2010 року - 37 348,91 грн, за період з 30 листопада 2010 року до 11 лютого 2013 року - 40 605,41 грн; оплачені проценти за користування кредитом - 18 427 грн, в тому числі: за період з 28 листопада 2008 року до 29 листопада 2010 року - 16 427 грн, за період з 30 листопада 2010 року до 11 лютого 2013 року - 2 000 грн; заборгованість по сплаті відсотків - 59 527,32 грн, нараховані додаткові проценти - 49 078,60 грн, в том числі: за період с 28 листопада 2008 року по 29 листопада 2010 року - 30 565,67 грн, за період с 13 лютого 2012 року по 11 лютого 2013 року - 18512,93 грн; заборгованість по сплаті додатково - 49 078,60 грн.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

На підставі належним чином оцінених доказів, з огляду на викладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього на користь КС "Надія".

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги в редакції від 27 квітня 2013 року (тобто в редакції до перегляду цієї справи 18 грудня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ), не заслуговують на увагу, оскільки під час нового розгляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування районним судом норм матеріального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а тому із урахуванням положень частини третьої статті 303 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами, апеляційний суд обґрунтовано вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

Доводи ОСОБА_4 про неправильність розрахунку зводяться до переоцінки доказів на підтвердження розміру кредитної заборгованості, з яких виходив суд при обчисленні заборгованості по основній сумі заборгованості кредиту і нарахованих процентів за користування кредитом, проте вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.