розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7, в інтересах якої діє представник ОСОБА_8, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1) за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03 листопада 1998 року.

Фактично на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 469 кв. м розташований двоповерховий будинок площею 319,4 кв. м - літ. "А" (в якому знаходиться 5 квартир, сарай - літ. "Б", вхід у погіб - літ. "в" та інші споруди - І-ІІІ).

На підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 1998 року ОСОБА_4 належить 16/100 частин житлового будинку з прилеглими до нього будовами та спорудами на АДРЕСА_1.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року за ОСОБА_6 визнано та зареєстровано право власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 на першому поверсі загальною площею 79,1 кв. м, а також на нежитлове приміщення НОМЕР_1 на другому поверсі, загальною площею 55,6 кв. м у житловому будинку літ. "А-2", що знаходиться на АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію.

Зазначив, що оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_4, оскільки третейський суд вирішив питання про його права та інтереси, незаконно зменшивши його частку в спірному майні, яка належала на праві спільної часткової власності. Так, частка у спірному майні заявника складала 51,1 кв. м, а після ухвалення рішення третейського суду - 26,72 кв. м.

Заявник вказував, що з текстом оскаржуваного рішення третейського суду він ознайомився у квітні 2018 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тому не міг його оскаржити раніше.

У результаті прийнятого третейським судом протиправного рішення цілий об'єкт нерухомого майна поділено на два об'єкта нерухомості та зареєстровано право власності на частки окремими об'єктами, що передбачено законодавством тільки у разі поділу об'єкта нерухомого майна, проте у визначеному законом порядку поділу цього об'єкту здійснено не було. При цьому вказаним об'єктам нерухомості присвоєно одну поштову адресу, що суперечить чинному законодавству.

Також рішенням третейського суду за ОСОБА_6 визнано право власності на об'єкти нерухомості, які перебували у спірному користуванні власників будинку на АДРЕСА_1.

На підставі рішення третейського суду земельна ділянка на АДРЕСА_1 перейшла у користування ОСОБА_6, чим порушено права заявника, оскільки вона повинна фактично знаходитися у користуванні всіх співвласників будинку, зокрема і ОСОБА_4

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2018 року, заяву ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що третейським судом при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірну частину нежитлових приміщень за ОСОБА_6 не було залучено до участі у справі співвласника цього майна ОСОБА_4 Вказане рішення порушує майнові права та інтереси ОСОБА_4, якому відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 1998 року належить 16/100 частин квартири НОМЕР_4 на АДРЕСА_1, тому наявні правові підстави для застосування норми пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7, в інтересах якої діє представник ОСОБА_8, подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного судута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 станом на 20 квітня 2017 року було відомо про існування оскаржуваного рішення третейського суду, оскільки він звернувся до суду першої інстанції з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на спірний об'єкт нерухомості. Під час розгляду цієї справи, він вказував на дані з державного реєстру, у розділі про право власності в яких вказано підставу виникнення - 26 грудня 2007 року, рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс". Отже, ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Також судом порушено право ОСОБА_7 на правничу допомогу, оскільки її представник з 10 вересня 2018 року до 21 вересня 2018 року перебував у щорічній відпустці та не мав можливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 10 вересня 2018 року, висловити свої зауваження та заперечення на кожний довід заявника, подати докази або спростувати докази та доводи заявника.

Оскаржуваним рішенням третейського суду не вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, оскільки предметом розгляду третейського суду були квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3 на АДРЕСА_1, а заявник є власником лише квартири НОМЕР_4 у цьому будинку. У спірному рішенні не міститься жодних висновків щодо прав та обов'язків ОСОБА_4

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував, що він не був стороною третейського розгляду, за результатами якого вирішено питання про його права та обов'язки, зокрема порушено його право власності на 16/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1. Третейським судом зменшено належну заявнику на праві спільної часткової власності частку в цьому майні. Крім того, здійснено перепланування, яке не погоджене з іншими співвласниками спільної часткової власності. Незважаючи на незаконно проведене перепланування приміщення, суд визнав право власності на це майно та прийняв рішення про реєстрацію права власності на вказані об'єкти нерухомості.

З довідки з реєстру, на яку ОСОБА_7 посилається як на доказ поінформованості позивача про рішення третейського суду та як на підставу пропуску строку звернення до суду в зв'язку з цим, не вбачається текст рішення третейського суду, тому з цієї довідки неможливо встановити законність цього рішення, чиї права та обов'язки воно порушує.

Заявник вжив всіх можливих заходів з метою отримання рішення третейського суду, а саме: під час розгляду справи № 201/5564/17 звернувся з клопотанням про витребування цього рішення, проте у задоволенні клопотання було відмовлено; 01 червня 2017 року звернувся до органу реєстраційної служби із запитом про надання вказаного рішення, проте отримав відповідь, що запитувана інформація є конфіденційною; 06 лютого 2018 року звернувся до нотаріуса Кретової Н.Б. з аналогічним запитом, проте у його задоволенні було відмовлено. Діяльність постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" була припинена у 2009 році, тому заявник не міг отримати рішення у цьому третейському суді. Лише після визнання ОСОБА_4, на підставі ухвали суду, потерпілим у кримінальному провадженні, він 03 квітня 2018 року ознайомився з повним текстом рішення третейського суду.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 брав участь в усіх судових засіданнях, крім останнього (10 вересня 2018 року), надавав свої пояснення, висловлював свої міркування щодо розгляду справи, а в цьому засіданні брав участь інший представник третьої особи, тому її доводи в цій частині є безпідставними.

Спірним рішенням третейського суду рішення цілий об'єкт нерухомого майна було поділено на два об'єкти та зареєстровано право власності на частки окремими об'єктами, що передбачено законодавством тільки у разі поділу об'єкта нерухомого майна. Проте фактично існує один об'єкт нерухомості, власником частини якого є заявник.

Рішенням третейського суду зменшено частку позивача у спірному майні з 51,1 кв. м до 26,72 кв. м. Отже третейським судом порушено право заявника розпоряджатися належною йому власністю, а також право користування земельною ділянкою під спірним будинком та право спільної часткової власності на приміщення загального користування.

Рух справи у Верховному Суді

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 січня 2019 року. Судові повістки про виклик в судове засідання, призначене на 31 січня 2019 року, направлені учасникам справи 14 січня 2019 року на адреси, зазначені в апеляційній скарзі відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

В судове засідання, призначене на 31 січня 2019 року, з'явилися представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та представник ОСОБА_7 - Заруднєв Є.О. Інші учасники справи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в зазначене судове засідання не з'явились.

За результатами вказаного судового засідання розгляд справи було відкладено на 21 лютого 2019 року, про що представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та представник ОСОБА_7 - ЗаруднєвЄ.О. були повідомлені в судовому засіданні особисто під підпис.

З метою визначення адрес реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 31 січня 2019 року Верховний Суд направив запит до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.

Відповідно до листа Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про надання інформації, яка надійшла до Верховного Суду 12 лютого 2019 року, адреса ОСОБА_5 відповідає тій, що зазначена в апеляційній скарзі, ОСОБА_6 з 26 червня 2018 року знята з реєстраційного обліку за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, та зареєстрованою в Дніпропетровській області не значиться.

Згідно з частинами першою та другою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи вимоги зазначеної норми права та відсутність будь-яких заяв від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну їх місця проживання чи перебування, судові повістки про виклик в судове засідання, призначене на 21 лютого 2019 року, були направлені 12 лютого 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на адреси, вказані в апеляційній скарзі.

В судове засідання, призначене на 21 лютого 2019 року, з'явились представник ОСОБА_4 - адвокат Рибінцев С. С. та представник ОСОБА_7 - адвокат Заруднєв Є. О.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання, призначене на 21 лютого 2019 року, повторно не з'явились.

Колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду справи за наявними матеріалами справи без участі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Установлено, що ОСОБА_4 придбав 16/100 частин житлового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами в будинку "А-2" - квартиру НОМЕР_4, на АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03 листопада 1998 року.

Квартира НОМЕР_4 складається з: "1" - сіни, "2" - кухня, "3" - туалет, "4" - коридор, "5" - ванна кімната, "6, 7" - житлові кімнати, площею 22,6 кв. м.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, виданого 01 жовтня 1998 року, загальна площа будинку НОМЕР_5 на АДРЕСА_1 складає 319,4 кв. м, житлова - 171,3 кв. м.

Житловий будинок 1990 року забудови складається з 5 квартир та знаходиться на земельній ділянці площею 469 кв. м.

Право власності ОСОБА_4 на 16/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_1 підтверджено реєстраційним посвідченням від 07 грудня 1998 року, технічним паспортом на житловий будинок від 01 жовтня 1998 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03 липня 2017 року.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року за ОСОБА_6 визнано та зареєстровано право власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 на першому поверсі, загальною площею 79,1 кв. м, а також на нежитлове приміщення НОМЕР_1 на другому поверсі, загальною площею 55,6 кв. м у житловому будинку літ. "А-2", що знаходиться на АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2008 року нежитлові приміщення НОМЕР_2 (магазин), НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_6 на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 26 грудня 2007 року.

Згідно з договором дарування від 21 квітня 2016 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 нежитлове приміщення НОМЕР_2 на першому поверсі, загальною площею 79,1 кв. м, а також нежитлове приміщення НОМЕР_1 на другому поверсі, загальною площею 55,6 кв. м у житловому будинку літ. "А-2", що знаходиться на АДРЕСА_1.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року в справі № 200/21487/17 (провадження № 1-кс/200/13046/17) зобов'язано слідчого СВ ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженні № 42016042640000080, залучити ОСОБА_4 як потерпілого до кримінального провадження.

Вказаною ухвалою встановлено, що внаслідок незаконних дій нотаріусів та державних реєстраторів об'єкт нерухомого майна на вул. Рогальова, 7 у м. Дніпропетровську (Дніпрі) було розділено на два об'єкта, чим порушено право власності ОСОБА_4

Постановою слідчого СВ ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 19 березня 2018 року ОСОБА_4 залучено як потерпілого до кримінального провадження № 42016042640000080.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вбачається з витягів з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31 серпня 2016 року та від 03 липня 2017 року сторони у справі є суб'єктами права спільної часткової власності щодо спірного об'єкта нерухомого майна.

Частиною першою статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на нерухоме майно є підставою для захисту цього права із застосуванням відповідного визначеного законом способу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Встановлено, що рішенням третейського суду порушені права та інтереси заявника ОСОБА_4 як співвласника майна у спільній частковій власності, якого не було залучено до участі у справі, враховуючи наступне.

Так, третейський суд, ухвалюючи рішення щодо права власності на спірний об'єкт нерухомості, порушив принцип непорушності права власності, та вирішив питання про право на належну заявнику ОСОБА_4 частку у праві власності, оскільки частина майна після вирішення спору третейським судом вибула з власності ОСОБА_4

Вирішуючи спір, третейський суд не встановив всіх власників спірного майна, тому прийняв рішення, яким вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_4

Враховуючи викладене, апеляційний суд (як суд першої інстанції) дійшов правильного висновку, що третейським судом при вирішенні питання щодо визнання права власності на спірну нерухомість за ОСОБА_6 не було залучено до участі у справі ОСОБА_4 Вказане рішення порушує майнові права та інтереси ОСОБА_4, якому відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 1998 року належить 16/100 частин квартири НОМЕР_4 на АДРЕСА_1, тому наявні правові підстави для застосування норми пункту 5 частини другої статті 458 ЦПК України.

Вказані доводи ОСОБА_4 не спростовані іншими учасниками справи належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 станом на 20 квітня 2017 року знав про існування оскаржуваного рішення третейського суду, тому пропустив строк на оскарження цього рішення, не заслуговують на увагу, оскільки з повним текстом цього рішення він ознайомився лише 03 квітня 2018 року, тому до вказаної дати був позбавлений можливості вирішити,чи порушує воно його права та обов'язки, а також мотивувати заяву про скасування рішення апеляційного суду відповідно до вимог статті 455 ЦПК України.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відкриття провадження у справі.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що судом порушено право ОСОБА_7 на правничу допомогу, оскільки вона брала участь у розгляді справі через представників, була належним чином повідомлена про розгляд справи, зокрема про судове засідання 10 вересня 2018 року, та брала участь у цьому засіданні через свого представника - ОСОБА_13, який мав можливість подавати докази, заявляти клопотання, надавав свої пояснення, висловлював свої міркування щодо розгляду справи та процесуальних дій інших учасників процесу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_4, оскільки йому належить 16/100 частин будинку на АДРЕСА_1, а цим рішенням вирішено питання про визнання за ОСОБА_6 права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 на першому поверсі, загальною площею 79,1 кв. м, а також на нежитлове приміщення НОМЕР_1 на другому поверсі, загальною площею 55,6 кв. м. Також на підставі вказаного рішення спірний будинок було розділено на два об'єкта нерухомості, отже права заявника, як співвласника майна у спільній частковій власності, є порушеними.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.