розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва

від 04 серпня 2015 року у складі судді Батченка О. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра" ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 80 тис. доларів США зі сплатою 11,99 % річних строком до 17 липня 2037 року.

На забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору між ним та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за яким вона зобов'язалася відповідати перед ПАТ "КБ "Надра" за невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору стосовно повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати інших платежів, передбачених договором та сплати можливих штрафів.

Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_4 виникла заборгованість станом на 27 лютого

2015 року за кредитом у розмірі 78 942,31 доларів США, за відсотками у розмірі 48 337,71 доларів США та пенею у розмірі 164 168,06 доларів США, ПАТ "КБ "Надра" просило стягнути її солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва

від 04 серпня 2015 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 20 липня

2007 року в розмірі 127 280,02 доларів США та 277 631, 21 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення кредиту та відсотків є обґрунтованими. Однак в частині стягнення пені є завищеними, а тому посилаючись на частину третю статті 551 ЦК України суд зменшив її розмір до 10 тис. доларів США, що станом на 27 лютого

2015 року було еквівалентно 277 631,21 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, задоволено частково.

Заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь

ПАТ "КБ "Надра" в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року станом на 27 лютого 2015 року у розмірі 60 999,39 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно

1 590 325,10 грн та 3 535,68 доларів США заборгованості за процентами, що еквівалентно 92 179,29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року станом на 27 лютого 2015 року у розмірі 17 942,92 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 467 792,80 грн та 44 802,03 доларів США заборгованості за процентами, що еквівалентно 1 168 041,07 грн. Рішення суду в іншій частині залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку, а у цій справі сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (боржник та поручитель первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами

до 17 липня 2037 року, сплачуючи її щомісячними платежами у розмірі 830,37 доларів США).

Також суд вказав, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом

06 березня 2015 року, то у нього виникло право на стягнення заборгованості з поручителя з 06 вересня 2014 року (шестимісячний строк з моменту виникнення права вимоги).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було повідомлення ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості заявити зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим, а також інші процесуальні клопотання, та проведений невірний розрахунок сум заборгованості. Судом апеляційної інстанції права на повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи поновлені не були.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 тис. доларів США зі сплатою 11,99 % річних строком до 17 липня 2037 року (а. с. 12-15, 20).

Згідно з пунктами 3.3.2, 3.3.3 вказаного кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу склала 830,37 доларів США, яка повинна була вноситися позичальником до 10 числа кожного місяця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення ним кредиту в сумі 80 тис. доларів США до 17 липня

2037 року (а. с. 16-17).

За умовами пункту 5.3 вказаного договору поруки його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_4 за вищезазначеним кредитним договором, станом на 27 лютого 2015 року заборгованість за кредитом становила 78 942,31 доларів США, що еквівалентно

2 191 684,83 грн, заборгованість по сплаті відсотків - 48 337,71 доларів США, що еквівалентно 1 342 005,64 грн, заборгованість по сплаті пені

164 168,06 доларів США, що еквівалентно 4 557 817,55 грн (а. с. 5-7).

Останнє погашення заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_4 здійснено 09 січня 2009 року, за процентами - 19 листопада 2012 року, за пенею - 31 серпня 2012 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо умовами договору кредиту передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до частини першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року № 6-1455цс17 та в постанові Великої Палати верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18).

Судом установлено, що боржник та поручитель первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами

до 17 липня 2037 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказаним кредитним договором передбачено внесення щомісячних платежів, а позивач звернувся до суду з позовом 06 березня 2015 року, то у нього виникло право на стягнення заборгованості з поручителя з 06 вересня 2014 року (шестимісячний строк з моменту виникнення права вимоги). Також апеляційним судом вірно врахована правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 13 червня 2017 року у справі

Доводи касаційної скарги про те, що при заочному вирішенні справи ОСОБА_5 була позбавлена процесуальної можливості на подання зустрічного позову про визнання вказаного договору поруки припиненим є необґрунтованим, оскільки це не позбавило її можливості звернутись до суду із відповідним самостійним позовом.

Інші наведені у касаційній скарзі відповідача доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2015 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.