Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 757/43726/17-ц

провадження № 61-45584св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві,

відповідач - військово-медичне управління Служби безпеки України,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати акти від 12 березня 2009 року Н-1 та Н-5 про розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що19 січня 2009 року стався нещасний випадок з медичною сестрою фізіотерапевтичного відділення госпіталю військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_4

12 березня 2009 року комісією з розслідування нещасного випадку складено акти за формами Н-5 про розслідування нещасного випадку, що стався 19 січня 2009 року, та Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом.

Посилаючись на те, що нещасний випадок стався з відповідачем після закінчення робочого часу за межами території підприємства і вона не виконувала жодних розпоряджень чи доручень роботодавця, а тому є таким, що не пов'язаний з виробництвом, просив позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що при розслідуванні нещасного випадку комісією не було допущено порушень Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, а позивачем не було дотримано встановленої чинним законодавством процедури узгодження та документального оформлення висновку комісії з розслідування нещасного випадку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві не відноситься до осіб, яким надано право оспорювати зміст вищезазначених актів.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про пов'язаність нещасного випадку з виробництвом.

Зокрема, не звернули увагу на те, що оспорювні акти складені без дотримання форми та змісту, що передбачені Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) . Крім того, на нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4, дія пункту 14 цього Порядку не поширюється, він є таким, що не пов'язаний із виробництвом.

Військово-медичне управління Служби безпеки України подало відзив, у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Процедура розслідування та ведення обліку професійних захворювань на момент виникнення спірних правовідносин визначалась Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок № 1112), який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) (втратила чинність з 01 січня 2012 року).

Згідно з пунктом 14 Порядку визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, зокрема, ті, що сталися у період підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.

За результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом).

Суди встановили, що 19 січня 2009 року стався нещасний випадок з медичною сестрою фізіотерапевтичного відділення госпіталю військово-медичного управління Служби безпеки України ОСОБА_4, яка після закінчення роботи підсковзнулась на слизькому тротуарі на території військово-медичного управління Служби безпеки України, впала та вдарилися головою об бар'єр парковки автомобілів, отримавши забійну травму голови.

Комісія з розслідування нещасного випадку зробила висновок, що цей нещасний випадок є пов'язаним із виробництвом, у зв'язку з чим 12 березня 2009 року було складено відповідні акти за формою Н-1 та Н-5.

Обґрунтовуючи позов, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві зазначало, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4, не підпадає під вимоги статей 14, 15 Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, а тому не є пов'язаним із виробництвом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши надані докази та встановивши, що під час проведення розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила всіх необхідних заходів, передбачених Порядком, тобто провела повне, всебічне та об'єктивне розслідування, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних актів за формами Н-1 та Н-5.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-1767цс16 зроблено висновок, що перелік осіб, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд та його робочі органи не належать до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду.

Застосувавши висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 6-1767цс16, суди зробили правильний висновок про те, що оспорювані акти не зачіпають і не порушують прав та інтересів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ескізу місця, де стався нещасний випадок, складеного інженером з охорони праці, та згідно з планом меж земельної ділянки, місце падіння ОСОБА_4 знаходиться на території військово-медичного управління Служби безпеки України, остання отримала травму під час пересування по території управління після закінчення нею роботи, тому доводи скарги про те, що дія пункту 14 Порядку не поширюється на випадок, що стався з ОСОБА_4, є безпідставними.

Посилання у скарзі на те, що судами застосовано невірну редакцію Порядку, колегія суддів відхиляє, оскільки судами при розгляді справи застосовано Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат