Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 465/36/17

провадження № 61-34970 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця",

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (далі - ПрАТ "АСК "Скарбниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 18 листопада 2015 року між ПрАТ "АСК "Скарбниця" та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за Полісом № АЕ/4841039, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 як власника автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1.

29 липня 2016 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_2, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За заявою потерпілої ОСОБА_2, на підставі страхового акту 152/цв/16, ПрАТ "АСК "Скарбниця" виплатило їй страхове відшкодування у розмірі 9 789,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5113 від 27 вересня 2016 року.

30 листопада 2016 року страховик направив відповідачу претензію про відшкодування суми страхового відшкодування виплаченого потерпілій.

Посилаючись на те, що відповідач не повідомив страховика у встановлені законом строки про дорожньо-транспортну пригоду, та згідно претензії у добровільному порядку не відшкодував суму виплаченого страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_2, позивач просив у порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 9 789,24 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову ПрАТ "АСК "Скарбниця" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам по собі факт неповідомлення ОСОБА_1 страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з нього у порядку регресу страхового відшкодування, оскільки ПрАТ "АСК "Скарбниця" було обізнане про настання страхового випадку у день, коли сталася ДТП, та на наступний робочий день, тобто 02 серпня 2016 року, отримало від потерпілої заяву про пошкодження, належного їй транспортного засобу та провело його огляд, що підтверджується протоколом № 1695/16. Факт настання страхового випадку страховиком не оспорюється, обставини ДТП були своєчасно перевірені представниками страховика, пошкоджений транспортний засіб оглянутий експертом, призначеним ПрАТ "АСК "Скарбниця" та розрахована сума страхового відшкодування, що спростовує доводи позивача про понесення ним збитків унаслідок неповідомлення відповідачем про настання страхового випадку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "АСК "Скарбниця" задоволено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ "АСК "Скарбниця".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "АСК "Скарбниця" в порядку регресу 9 789,24 грн на відшкодування виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки страхувальник не виконав обов'язку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо повідомлення страховика протягом трьох днів про настання страхового випадку, то страховик відповідно до положень статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1191 ЦК України, набув право регресної вимоги відшкодування виплаченого страхового відшкодування.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 і підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові

№ 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року, що призвело до неправильного вирішення спору. Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, позивач його визнав та добровільно сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, а тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, а повинно базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях. Крім того поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи про те, що положення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не закріплюють обов'язку страхувальника повідомляти у триденний строк про настання ДТП, а зазначення на зворотній стороні договору витягів із Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо включення таких положень до умов договору.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "АСК "Скарбниця" обгрунтований тим, що підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочий днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити про її настання страховика. У випадку невиконання такого обов'язку страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого у страховика виникли необгрунтовані виплати, після виплати страхового відшкодування він має підстави для регресного позову до страхувальника. Вказувало на те, що умови зазначені на звороті Полісу № АЕ/4841039 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 листопада 2016 року є його складовою частиною та обов'язкові до виконання ОСОБА_1

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами установлено, що29 липня 2016 року близько 17-25 год сталася ДТП за участю автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та "Subaru Forester", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до вимог пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) учасники ДТП оформили документи про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції та самостійно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зі схемою дорожньо-транспортної пригоди (європротокол), у якому ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні правопорушення, що підтвердив особистим підписом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, на час настання ДТП була застрахована ПрАТ "АСК "Страхування" згідно полісу № АЕ/4841039 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 листопада 2015 року.

За заявою ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування, ПрАТ "АСК "Скарбниця" за наслідками настання страхового випадку виплатила їй страхове відшкодування у розмірі 9 789,24 грн, що підтверджується страховим актом №152/цв/16 від 27 вересня 2016 року та платіжним дорученням № 5113 від

27 вересня 2016 року.

Про настання страхового випадку ПрАТ "АСК "Скарбниця" було відомо 29 липня 2016 року, а заяву про пошкодження транспортного засобу страховик отримав від потерпілої ОСОБА_2 02 серпня 2016 року та в цей же день пошкоджений транспортний засіб був оглянутий експертом на замовлення позивача, що підтверджується протоколом огляду № 1695/16 від 02 серпня 2017 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Так, відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції на дату виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ПрАТ "АСК "Скарбниця", апеляційний суд не врахував, що необгрунтована виплата страхового відшкодування може мати місце у разі, коли повідомлення страховика про страховий випадок призвело до неможливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно встановлених судами обставин, ПрАТ "АСК "Скарбниця" було повідомлено про ДТП потерпілою особою, що дозволило страховику переконатися у тому, що подія є страховим випадком, здійснити перевірку обставин ДТП та визначити розмір заподіяної потерпілій особі шкоди, що не свідчить про здійснення ним необгрунтованих виплат, а відтак заподіяної страховику шкоди.

Ураховуючи наведене, посилання апеляційного суду на норми статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" як підставу для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, без урахування зазначених обставин, є помилковим.

Натомість, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про те, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку, не призвів до необгрунтованих виплат потерпілій особі, що можна було б вважати заподіяною йому шкодою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року підлягає скасуванню, з залишенням без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня

2017 року.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 3 200,00 грн підлягає стягненню з ПрАТ "АСК "Скарбниця" на користь відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2018 року скасувати, рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 грудня

2017 рокузалишити в силі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 3 200,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик