розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що працюючи з 16 червня 1998 року у ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 24 травня 2016 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 70 % та другу групу інвалідності. Загальний стаж роботи у ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на роботах зі шкідливими умовами праці становить 17 років. Позивач вважав, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив стягнути на його користь з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у рахунок відшкодування моральної шкоди 313 200 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Бардіна О. С. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану внаслідок професійного захворювання, в сумі 100 000 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з виконанням протягом тривалого часу позивачем трудових обов'язків у шкідливих умовах праці він отримав професійне захворювання та йому встановлено 70 % втрати професійної працездатності і другу групу інвалідності, внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, і її розмір - 100 000 грн, суд визначив з урахуванням фізичних та моральних страждань позивача, їх тривалості і тяжкості.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4, зменшивши цей розмір з 100 000 грн до 35 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та правильно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені у статті 237-1 КЗпП України. Під час вирішення питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд першої інстанції не врахував роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 100 000 грн, а тому апеляційний суд, взявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини у справі і наслідки, що наступили, вважав за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши її.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував характер та обсяг заподіяних йому моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідності постійного лікування. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідачем, всупереч законодавству, не було створено безпечних умов праці, що зумовило втрату його здоров'я та працездатності, у зв'язку з чим йому спричинено моральну шкоду.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", в яких воно просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 з 16 червня 1998 року працює в ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (а. с. 8-12).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання від 04 лютого 2016 року № 215 ОСОБА_4 встановлено професійний характер захворювання (а. с. 13-15).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 березня 2016 року причиною зазначеного професійного захворювання ОСОБА_4 є недосконалість його робочого місця, оскільки він виконував роботи, пов'язані з впливом фізичного навантаження, яке перевищувало нормативні показники (а. с. 16-19).

Висновком МСЕК від 24 травня 2016 року ОСОБА_4 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 70 % та другу групу інвалідності (а. с. 20).

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 зазначеної постанови судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суди попередніх інстанцій правильного застосували до спірних правовідносин положення статті 237-1 КЗпП України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань ОСОБА_4, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 70 % та другої групи інвалідності, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 35 000 грн.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу (частина перша статті 415 ЦПК України).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.