Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 752/14913/14-ц
провадження № 61-22522св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 липня 2015 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Ратнікової В. М., Шиманського В. Й.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 02 лютого 2014 року з вини відповідача відбулося зіткнення належних сторонам транспортних засобів, внаслідок якого її автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень.
Зазначала, що вартість відновлювального ремонту становить 145 592 грн 23 коп.
Ураховуючи те, що відповідач сплатив їй лише 200 доларів США, просила стягнути з нього майнову шкоду в сумі 142 993 грн 63 коп.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд зробив висновок про недоведеність позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 липня 2015 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 142 993 грн 63 коп.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що оскільки внаслідок винних неправомірних дій відповідача відбулася дорожньо-транспортна пригода, він повинен відшкодувати на користь позивача завдану майнову шкоду у заявленому розмірі.
До суду касаційної інстанції від ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вважає, що позивач усупереч вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ; в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) належним чином не довела факту дорожньо-транспортної пригоди, його вини та розміру завданої шкоди.
Крім того, зазначає, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд належним чином не повідомив його про час і місце розгляду справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Справу № 752/14913/14-ц разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Установлено, що у вересні 2014 року ОСОБА_4 подала до суду даний позов.
11 вересня 2014 року Голосіївський районний суд міста Києва здійснив запит до ГУ ДМС України в місті Києві щодо підтвердження місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1.
Листом ГУ ДМС України в місті Києві повідомило суд про те, що ОСОБА_5 із 25 липня 2012 року проживає у гуртожитку за вищевказаною адресою.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 вересня 2014 року відкрито провадження у цій справі, призначено судове засідання на 27 листопада 2014 року.
Кореспонденція із копіями вказної ухвали та позовної заяви, направлені відповідачу, повернулася до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 32, 33).
У зв'язку з цим судове засідання було відкладене на 10 лютого 2015 року, а в подальшому - на 22 квітня 2015 року. Повістки про виклик ОСОБА_5 до суду в даній справі на вказані дати були також повернуті з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 41, 42, 84, 85).
22 квітня 2015 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення про відмову у задоволенні позову.
30 квітня 2015 року ОСОБА_4 оскаржила рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2015 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, призначено її розгляд на 03 червня 2015 року.
У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи призначено на 17 червня 2015 року, який також був відкладений на 01 липня 2015 року.
17 червня 2015 року і 01 липня 2015 року апеляційний суд направляв коменданту гуртожитку Державного інституту економіки водних ресурсів (АДРЕСА_1) листи із проханням надати інформацію щодо фактичного місця проживання ОСОБА_5, а також вручити останньому повістку-повідомлення, а в разі неможливості такого вручення - скласти відповідний акт, указавши причини.
Зазначені листи також були повернуті до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (а. с. 129, 135).
15 липня 2015 року апеляційний суд скасував заочне рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої та дев'ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Згідно із частинами першою - п'ятою статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Суди попередніх інстанцій, не зважаючи на відсутність відомостей про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, розглянули справу без його участі.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Ураховуючи те, що процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно відповідача були порушені через непоінформованість останнього про дату, час і місце розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 липня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат