розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Баранніка О. П., Єлізаренко І. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі -

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення страхового відшкодування, витрат на автотоварознавче дослідження та витрат на евакуацію транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 серпня 2014 року ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом марки "Toyota Rav 4", реєстраційний номер

НОМЕР_2, рухалась по автодорозі "М-18" зі сторони м. Новомосковська Дніпропетровської області у напрямку с. Пісчанка Новомосковського району Дніпропетровської області, на повороті на другорядну дорогу, не переконавшись, що це буде безпечним і своїм маневром вона не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього pуxy, допустила зіткнення з автомобілем марки "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, яка рухалась у напрямку м. Новомосковська Дніпропетровської області. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортний засіб "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_1, який йому належить, отримав значні технічні пошкодження, а водій ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження. Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року ОСОБА_6 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 13 листопада 2014 року розмір завданої йому майнової шкоди становить 69 786 грн 65 коп. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія". Він звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач виплати не здійснив.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на його користь 50 тис. грн страхового відшкодування, витрати на проведення автротоварознавчого дослідження

у розмірі 700 грн та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня

2016 року у складі судді Демидової С. О. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що вказана ДТП сталась 09 серпня 2014 року, а із заявою про страхове відшкодування ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 04 вересня 2015 року, тобтоз пропуском строку на звернення з такою заявою, що передбачено пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 50 тис. грн та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1 450 грн, а всього - 51 450 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у межах позовної давності, оскільки набув реальну можливість захистити своє право у судовому порядку після відмови страховика здійснити таку виплату, коли його право на задоволення своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, було порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Посилалось на те, що висновки апеляційного суду про часткове задоволення позову є помилковими, оскільки пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" передбачено право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Тому відмова ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 є правомірною.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року та витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вказану цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, витрат на автотоварознавче дослідження та витрат на евакуацію транспортного засобу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 09 серпня 2014 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Toyota Rav 4", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухалась по автодорозі "М-18" зі сторони м. Новомосковська Дніпропетровської області у напрямку с. Пісчанка Новомосковського району Дніпропетровської області. На повороті на другорядну дорогу, не переконавшись, що це буде безпечним і своїм маневром вона не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам дорожнього pуxy, виконуючи маневр повороту, допустила зіткнення з автомобілем "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7

У результаті вказаної ДТП транспортний засіб "Chevrolet Lacetti", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, отримав значні технічні пошкодження, а водій ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 07 травня 2015 року ОСОБА_6 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком один рік.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 13 листопада 2014 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, розмір завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди становить 69 786 грн 65 коп.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 серпня

2013 року відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія".

04 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 02 грудня 2015 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_2 та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не є деліктними, отже Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.

У пункті 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних

транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки вищевказана ДТП сталася 09 серпня 2014 року,

а позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування лише 04 вересня 2015 року, тобто після пропуску строку на звернення з заявою про страхове відшкодування, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц (провадження № 14-310цс18).

Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, обставини справи в повній мірі не встановив, не визначився з характером спірних правовідносин, не дав належної оцінки діям позивача з урахуванням вимог закону та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.