У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Лихути Л.М.,
Прокопчука Ю.В.,
Перепічая В.С.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договорів купівлі продажу земельних ділянок та за зустрічним позовом ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, треті особи: ОСОБА_37, ОСОБА_38 про визнання недійсними рішень виконавчого комітету, державних актів на право приватної власності на землю та договорів купівлі-продажу земельних ділянок за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 березня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,, ОСОБА_24, ОСОБА_25 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Позивачі зазначали, що у 2001 - 2002 роках їм у встановленому законом порядку передано у власність земельні ділянки на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району. Однак, у лютому-березні 2007 року відповідачам також було видано державні акти на право власності на належні їм земельні ділянки, а в подальшому відповідачі продали спірні земельні ділянки. Посилаючись на те, що видачею державних актів на право приватної власності на земельні ділянки відповідачам та подальшим відчуженням цих земельних ділянок порушено їх право на зазначені земельні ділянки, позивачі просили задовольнити їх позов.
У серпні 2008 року ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Підгірцівської сільської ради Обухівського району, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, третіх осіб - ОСОБА_37, ОСОБА_38 про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради за 2001 - 2002 роки щодо передачі відповідачам у власність земельних ділянок, недійсними виданих відповідачам державних актів на право приватної власності на землю та укладених ними в подальшому договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок з тих підстав, що спірні земельні ділянки передані їм у власність з порушенням встановленого законом порядку.
Рішенням Обухівського районного суду від 2 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 березня 2009 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи в позовах суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що належні сторонам земельні ділянки не накладаються одна на одну, відтак, право сторін не порушується.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Апеляційним судом на підставі ст. 303 ЦПК України задоволено клопотання представника позивачів та долучено до справи висновок землевпорядної-технічної експертизи від 14 серпня 2008 року, згідно з яким земельні ділянки сторін частково співпадають одні з одними.
Зазначений висновок має значення для правильного вирішення справи. Однак апеляційний суд оцінки йому не дав, свого висновку про те чому він не бере його до уваги та якими доказами у справі він спростовується в рішенні суду не зазначив.
У зв'язку з цим ухвалу апеляційного суду відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України слід скасувати і справу передати на новий апеляційний розгляд.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 березня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема Судді: Л.М. Лихута В.С. Перепічай Ю.В. Прокопчук Я.М. Романюк