Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтік",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника Митнюка Валерія Івановича, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у складі головуючого-судді Гончарука В. П. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у складі суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Музичко С. Г.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік" (далі - ТОВ "Селтік") про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював у ТОВ "Селтік" на посаді вантажника, 29 серпня 2016 року під час виконання своїх трудових обов'язків він був травмований, унаслідок чого втратив обидві ноги. Висновком МСЕК від 08 серпня 2017 року йому встановлено першу групу інвалідності безстроково та 90% втрати працездатності.

Посилаючись на те, що у результаті трудового каліцтва ним було перенесено сильний фізичний біль та моральні страждання, унаслідок чого погіршився стан його здоров'я, з'явилося почуття страху та безпорадності, порушено звичний спосіб життя, втрачені нормальні життєві стосунки та з'явилася постійна потреба у сторонній допомозі, ОСОБА_4 просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 2 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києві від 30 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нещасний випадок на виробництві стався з вини самого позивача, будь-яких порушень зі сторони роботодавця, що могли бути у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку, унаслідок якого було травмовано позивача, встановлено не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києві від 30 січня 2018 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідальність за настання нещасного випадку на виробництві несе саме роботодавець, оскільки допущення ним до виконання своїх посадових обов'язків працівника у нетверезому стані та невжиття заходів по відстороненню такого працівника, і стало причиною травмування позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

ТОВ "Селтік" не скористалося своїм правом та не подавало до суду відзивів на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 тривалий період часу працював в ТОВ "Селтік" вантажником.

29 серпня 2016 року приблизно о 13.30 годині по АДРЕСА_1 під час виконання своїх посадових обов'язків по збору сміття позивач був травмований, унаслідок чого втратив обидві нижні кінцівки.

ТОВ "Селтік" добровільно взяло на себе усі витрати пов'язані з лікуванням позивача.

Висновком МСЕК від 08 серпня 2017 року ОСОБА_4 встановлена перша група інвалідності безстроково та 90% втрати працездатності.

Згідно акта проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався 29 серпня 2016 року о 13 годині 30 хвилин в ТОВ "Селтік" від 11 квітня 2017 року, нещасний випадок на підприємстві стався внаслідок порушення позивачем пункту 3.15 Інструкції з охорони праці № 12 для вантажників сміттєвоза ТОВ "Селтік", а саме " не допускати виконання будь-яких робіт у приймальному бункері при працюючому двигуні", та порушення вимог пункту 1.20.9 вказаної Інструкції: " вживання спиртних напоїв на робочому місці і території підприємства забороняється", проте ОСОБА_4 під час виконання своїх службових обов'язків перебував на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, а також порушив правила безпеки.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та пунктів 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України (435-15) ) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частин першої та другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних підстав відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів протиправності дій або бездіяльності ТОВ "Селтік", унаслідок яких ОСОБА_4 заподіяна моральна шкода у зв'язку з отриманням ним травми з наступним встановленням інвалідності. Навпаки, згідно акта проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався 29 серпня 2016 року о 13 годині 30 хвилин в ТОВ "Селтік" від 11 квітня 2017 року, нещасний випадок на підприємстві стався внаслідок порушення позивачем Інструкції з охорони праці № 12.

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що нещасний випадок стався саме з вини позивача, який перебував на робочому місці у нетверезому стані та порушив правила безпеки, заподіяння йому шкоди внаслідок цього не породжує у ТОВ "Селтік" обов'язку її компенсації, оскільки відсутня така складова цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідача, внаслідок якої позивачу завдана моральна шкода, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Доводи ОСОБА_4 про те, що нещасний випадок на виробництві стався з вини відповідача, який допустив його до роботи у нетверезому стані є необґрунтованими, оскільки згідно акта розслідування нещасного випадку, до початку роботи о 9.00 годині ранку проводився медичний огляд, скарг у вантажників на самопочуття виявлено не було, нещасний випадок, унаслідок якого було травмовано позивача стався о 13.30 годині, пояснень про те, у якій час, де та в якій кількості він вживав алкогольні напої, останнім не надано. Докази того, що до початку роботи позивач уже перебував у стані алкогольного сп'яніння, але відповідач допустив його у такому стані до роботи, відсутні.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану через представника Митнюка Валерія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Судді:	В. О. Кузнєцов
	А. С. Олійник
	Г. І. Усик