Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 640/2161/16-ц

провадження № 61-36982св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бездітко В. М., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення майнових збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 23 липня 2014 року о 20.00 год, керуючи автомобілем "Opel Tigra" номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Петровського (нині - Ярослава Мудрого) від вул. Пушкінська в напрямку вул. Сумська в м. Харкові. При виїзді з двору буд. № 24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу, не надав дорогу автомобілю "Jaguar XF" номернийзнак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4., який рухався по вул. Петровського по головній дорозі.

У результаті зіткнення пошкоджено автомобіль "Jaguar XF", чим позивачу завдано майнову шкоду. Автомобіль, яким керував відповідач ОСОБА_5 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6

Збитки на ремонт автомобіля становлять 188411,37 грн, витрати за оплату автотоварознавчих досліджень - 1992,60 грн, судовий збір - 1884,12 грн.

Зіткнення автомобілів сталося з вини відповідача, який порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) України).

Посилаючись на вищезазначене, просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь завдану шкоду та судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року у складі головуючого-судді Зуб Г. А. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнові збитки в розмірі 188411,37 грн та витрати за проведення експертних досліджень у розмірі 1992,60 грн, а всього 190403,97 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_5 у скоєнні ДТП 23 липня 2014 року є доведеною, оскільки відповідно до постанови Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнових збитків в розмірі 188411,37 грн та витрат за проведення експертних досліджень у розмірі 1992,60 грн, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2072,54 грн та витрати за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи в розмірі 4952,00 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено заявлених ним вимог, не надано до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та протиправними діями лише відповідача ОСОБА_5

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, оскільки в її основу покладено висновок комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895 висновки в якій були надані експертом лише на основі пояснень відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції невмотивовано відхиляючи усі інші докази вини відповідача наявні у справі, дійшов до висновку про те, що у цій ДТП наявна вина обох водіїв, при цьому не врахувавши, що дослідницька частина вищезазначеного висновку експертизи побудована на припущеннях і виключно на поясненнях ОСОБА_5

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/2161/16-ц та надано строк для надання відзиву.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Сторони не скористалися своїм правом для надання до суду відзивів на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 липня 2014 року о 20.00 год. при виїзді з двору будинку №24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу ОСОБА_5 керуючи автомобілем "OpelTigra" номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_6, не надав перевагу у русі автомобілю "Jaguar XF" номерний знак НОМЕР_2, під керуванням власника автомобіля ОСОБА_4, що рухався по вул. Петровського по головній дорозі. В результаті ДТП було заподіяно механічні пошкодження автомобілям та завдана майнова шкода.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року, постанову Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2015 року скасовано, визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження від 15 жовтня 2014 року № 8586 майнова шкода заподіяна ОСОБА_4 в результаті ДТП станом на 23 липня 2014 року складає 116311,75 грн.

Відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження від 11 січня 2016 року № 1 майнова шкода заподіяна ОСОБА_4 в результаті ДТП станом на станом на 11 січня 2016 року становить 188411,37 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів заявлених ним позовних вимог, не надав до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та протиправними діями лише відповідача ОСОБА_5

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як на підставу відсутності вини відповідача в скоєнні даної ДТП, апеляційний суд послався на висновок комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895, згідно якого встановлено невідповідність дій ОСОБА_4 вимогам пунктів 12.3 та 12.4 ПДР (1306-2001-п) України та ці дії знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням ДТП. Апеляційний суд дійшов висновку, що із зазначеної експертизи вбачається наявність вини двох водіїв.

Однак, висновок комісійної судової автотехнічної експертизи про обставини ДТП, дії її учасників є одним із доказів, який оцінюється судом за правилами статті 89 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції установлено, що у висновку судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № 1251/3973 проведеної в рамках справи про адміністративне правопорушення № 640/12729/14-п експерт зазначив, що в даній ДТП водій автомобіля "Jaguar XF" ОСОБА_4. повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.4, 12.3 та 12.4 ПДР (1306-2001-п) України.

З причин вказаних у дослідницькій частині висновку, вирішити питання "Чи мав водій ОСОБА_4. технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ПДР (1306-2001-п) України?" та "Чи вбачається в діях в діях водія ОСОБА_4 невідповідність вимогам ПДР (1306-2001-п) України, які знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП?" - експертним шляхом, на даному етапі дослідження, неможливо.

Як убачається з висновку комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895, у вищезазначеній ДТП технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів зі сторони водія "Jaguar XF" ОСОБА_4, виходячи з пояснень водія ОСОБА_5 про механізм розвитку ДТП, визначалася виконанням ним вимог пунктів 12.3 та 12.4 ПДР (1306-2001-п) України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

В зазначеній вище ДТП водій автомобіля "Opel Tigra" ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог пункту 10.2 ПДР (1306-2001-п) України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В цій ДТП дії водія ОСОБА_5 не відповідають вимогам пункту 10.2 ПДР (1306-2001-п) України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням цієї ДТП.

Згідно з вимогами пункту 10.1 ПДР (1306-2001-п) України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пункт 10.2 зазначає, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. Згідно пункту 10.4 перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. Пунктом 12.3. визначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Пункт 12.4. (у редакції на момент вчинення ДТП) дозволяв рух транспортних засобів у населених пунктах із швидкістю не більше 60 км/год.

З урахуванням зазначеного, суду апеляційної інстанції необхідно було з'ясувати, чи правильно діяв в даній ДТП відповідач, чи мав він технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем позивача шляхом надання йому дороги чи іншого безпечного маневру, який не створить небезпеки іншим учасникам руху та чи міг позивач уникнути зіткнення з автомобілем відповідача шляхом зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявна вина двох водіїв, проте чомусь відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю, не встановивши як того вимагає пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України, ступінь вини кожного учасника. При цьому, в основу рішення поклав лише висновок комісійної судової автотехнічної експертизи, яку і було призначено в суді апеляційної інстанції. Інші докази у справі, а саме постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року, згідно з якою ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд узагалі не досліджував, хоча відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року таке рішення обов'язкове для суду, що розглядає справу, доводи сторін не перевіряв, фактичні обставини ДТП не установив. Висновки судової транспортно - трасологічної експертизи № 1251/3973, яка була проведена в рамках справи про адміністративне правопорушення № 640/127/29/14-п апеляційний суд дослідив лише в частині висновку щодо правильності дій ОСОБА_4Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що висновок комісійної судової автотехнічної експертизи повністю побудований на поясненнях відповідача ОСОБА_5

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведенням позовних вимог є помилковим.

Враховуючи наведене, встановивши порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо недослідження зібраних доказів у справі, та як наслідок невстановлення фактичних обставин у справі в повному обсязі та неправильне застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу частково, скасовуючи оскаржуване судове рішення із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.