Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 335/8855/15-ц
провадження № 61-13115св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "РайффайзенБанк Аваль",
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у складі судді Калюжної В. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 60 тис. доларів США зі строком повернення до 27 грудня 2017 року та сплатою 14 % річних та зобов'язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення.
У зв'язку з невиконанням умов договору станом на 14 серпня 2015 року виникла заборгованість у сумі 5 128 575,56 грн, з яких: заборгованість по кредиту у сумі 44 178,63 доларів США, що еквівалентно 945 256,88 грн, за процентами - у сумі 26 588,83 доларів США, що еквівалентно 568 901,17 грн, та пеня у розмірі 3 614 417,51 грн, яку банк достроково просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у сумі 3 654 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до суду у вересні 2015 року, пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту - 01 вересня 2011 року. Вимоги відповідача про стягнення витрат на правову допомогу є безпідставними, оскільки його інтереси в суді представляв представник за довіреністю, а платіжний документ, наданий ним на підтвердження оплати правової допомоги відповідачу, не є належним доказом надання таких послуг, оскільки не відповідає вимогам до платіжного документа, встановленим законом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справа неодноразово переглядалась судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року відхилені апеляційні скарги ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована пропуском банком трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, у зв'язку із зверненням 01 вересня 2011 року банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту. Витрати на правову допомогу, які відповідач просив стягнути на його користь, є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати по оплаті правової допомоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач надав належні та допустимі докази надання йому правової допомоги, а тому ці витрати мають йому бути компенсовані позивачем в порядку статті 88 ЦПК України 2004 року. Такими доказами є договір про надання правової допомоги, звіт про виконану роботу, акт прийому-передачі наданих послуг, квитанція до прибуткового касового ордеру.
У червні 2017 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначило, що пред'явленням банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перервався строк позовної давності, який слід рахувати з дати ухвалення відповідного судового рішення про звернення стягнення на цей предмет іпотеки.
Відзиви на касаційні скарги не подані.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року та від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року провадження за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року вказану справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 60 тис. доларів США зі строком повернення до 27 грудня 2017 року та сплатою 14 % річних та зобов'язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору 01 вересня 2011 року банк пред'явив вимогу про дострокове погашення усієї суми заборгованості (а.с. 14, т. 1).
Вимога не була виконана, тому у квітні 2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2012 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
У рахунок заборгованості за кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27 грудня 2007 року в сумі 447 143,58 грн, в тому числі: 352 903,32 грн - заборгованість по тілу кредиту, 39 793,12 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 21 954, 98 грн - пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по кредиту, 32 492,16 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Виданий на виконання цього судового рішення виконавчий лист повернуто стягувачу постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 08 вересня 2014 року.
Станом на 14 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 5 128 575,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 44 178,63 доларів США, що еквівалентно 945 256,88 грн, за процентами - у сумі 26 588,83 доларів США, що еквівалентно 568 901,17 грн та пеня у розмірі 3 614 417,51 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону судові рішення попередніх інстанцій відповідають з таких підстав.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із обґрунтованості позовних вимог, однак у зв'язку із пропуском ПАТ КБ "Райффайзен Банк Аваль" позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вважав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною четвертою статті 267 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що пред'явленням банком 01 вересня 2011 року вимоги до відповідача про дострокове повернення кредиту банком в односторонньому порядку на виконання вимог частини другої статті 1050 ЦК України та пунктів 9.1., 9.2. договору змінено строк виконання зобов'язань з 27 грудня 2017 року на 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Оскільки банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у вересні 2015 року, а про порушення свого права дізнався 01 жовтня 2011 року, коли відповідач не виконав вимогу про дострокове погашення заборгованості, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 67, т.1).
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Реалізація кредитором права на дострокову вимогу про повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, може реалізовуватись кредитором як шляхом пред'явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Визначення правової природи письмової вимоги кредитора до боржника, та відповідно правових наслідків її надіслання залежить від змісту такої вимоги.
Якщо вимога за своїм змістом є нагадуванням чи інформуванням про існування заборгованості, а також містить прохання про погашення поточної заборгованості, то така вимога є досудовою претензією.
Якщо письмове звернення кредитора до боржника містить вимогу про дострокове повернення усіє суми заборгованості як простроченої, так і поточної, то таке звернення є вимогою про дострокове повернення кредиту, наслідком надіслання якої є зміна строку виконання основного зобов'язання у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України.
Враховуючи викладене, безпідставними є доводи касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про переривання позовної давності судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки за змістом частини другої статті 264 ЦК України підставою переривання позовної давності визначено саме пред'явлення позову, а не ухвалення рішення судом, як помилково вважав позивач.
Щодо витрат на правову допомогу
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_5 з приводу компенсації йому витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з договором від 08 жовтня 2015 року, укладеним між адвокатом Габуєвим Г. Ю. та ОСОБА_5, адвокат зобов'язується надати клієнтові допомогу у вказаній цивільній справі.
Відповідно до пункту 5.1 договору вартість однієї години роботи адвоката складає 551,20 грн.
Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера № 8 від 30 листопада 2015 року адвокат Габуєв Г.Ю. прийняв від ОСОБА_5 за договором про надання правової допомоги від 08 жовтня 2015 року 78 тис. грн.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 12 ЦПК України 2004 року.
За приписами статей 79, 84 ЦПК України 2004 року, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до статті 84 ЦПК України 2004 року витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом пункту 1.2 постанови правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.
Бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО) затверджено "Положенням про ведення касових операцій в Україні" від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - положення) і є первинним документом, який використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.
Даний документ має дві частини: "корінець" ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов'язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства.
Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. "Корінець" ПКО залишається в касі підприємства і обов'язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів.
Обов'язковими реквізитами при заповненні "корінця" і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім'я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).
Посилання представника ОСОБА_5, адвоката Габуєва Г. Ю., на прибутковий касовий ордер (а. с. 79), як на письмовий докази сплати послуг за договором пpo надання правової допомоги, судами правильно не взято до уваги, оскільки зазначений бухгалтерський документ не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених положенням, зокрема, податкового коду підприємства, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, суми, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами).
Крім того, на підтвердження розміру понесених витрат надано звіт про обсяги правової допомоги, з якого видно, що в період з 08 жовтня 2015 року по 22 грудня 2015 року адвокатом на здійснення правової допомоги витрачено 142,5 годин (а.с. 77, т.1). Разом з тим розрахунок витрат, які позивач здійснив станом на 30 листопада 2015 року у розмірі 78 546 грн - відсутній, а у вказаний звіт включений інший період - з 08 жовтня 2015 року до 22 грудня 2015 року.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру.
У справі "Георгуліс та інші проти Греції" (Georgoulis and others v. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру. Суд відзначив, що у цій справі на обґрунтування вимоги про відшкодування судових витрат не було надано підтверджуючих документів, які дозволили б йому точно розрахувати ці витрати.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з
того, що відповідач не надав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності розміру витрат, понесених позивачем на правову допомогу.
За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу є
необґрунтованими.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 415- 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта