1. У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24?323/07?ШД, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 7 200 грн 00 коп. зі сплатою 0,0001 % річних на строк до 14 січня 2010 року.

3. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 15 січня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 24-323/07-ШД-П, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалась перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 24?323/07?ШД.

4. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 24?323/07?ШД у розмірі 19 454 грн 00 коп., яка складається із боргу за кредитом у розмірі 6 952 грн 00 коп., щомісячної комісії - 9 502 грн 00 коп. та пені - 3 000 грн 00 коп.

5. 05 лютого 2016 року ОСОБА_2 погасила кредитну заборгованість перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі, визначеному рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року.

6. Останній платіж з повернення заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 24?323/07?ШД було здійснено у лютому 2016 року, тому банк за період невиконання умов кредитного договору продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами та комісію, що станом на лютий 2016 року складає 4 227 грн 58 коп.

7. На підставі викладеного ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 4 227 грн 58 коп., яка складається із донарахованої заборгованості зі щомісячної комісії за користування кредитом у період з 23 вересня 2013 року по січень 2016 року у розмірі 2 113 грн 79 коп. та пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів і комісії станом на 22 лютого 2016 року - 2 113 грн 79 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у складі судді Кузнєцова Д. В. позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково.

8.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 24?323/07?ШД у розмірі 4 227 грн 58 коп.

8.2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку із тривалим невиконанням рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості, боржнику нарахована заборгованість, яка складається із щомісячної комісії за користування кредитом у період з 23 вересня 2013 року по січень 2016 року у розмірі 2 113 грн 79 коп. та пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів і комісії станом на 22 лютого 2016 року у розмірі 2 113 грн 79 коп. Ця кредитна заборгованість підлягає стягненню саме з боржника ОСОБА_1, оскільки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" пропустило шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

10.1. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

10.2. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 24?323/07?ШД у розмірі 4 227 грн 58 коп.

10.3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що боржник належним чином не виконував умов кредитного договору та солідарно з поручителем вчасно не погасив кредитну заборгованість, стягнуту на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року. У зв'язку із цим за період з 24 вересня 2013 року по 22 лютого 2016 року виникла заборгованість у вигляді комісії - 13 734 грн 00 коп. та пені - 2 113 грн 79 коп. Оскільки позивач просив стягнути з відповідачів лише комісію у розмірі 2 113 грн 79 коп. та пеню у розмірі 2 113 грн 79 коп., врахувавши обставини справи та вимоги закону, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до поручителя ОСОБА_2, суд виходив із того, що підставою припинення договору поруки може бути недотримання кредитором шестимісячного строку звернення до суду з вимогами до поручителя. Однак останній платіж на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 було здійснено 22 лютого 2016 року. З вимогами до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 4 227 грн 58 коп. банк звернувся до суду 29 березня 2016 року, тобто у межах шестимісячного строку.

Короткий зміст касаційної скарги

12. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно визначено час, з якого має відраховуватись шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора і обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що заборгованість за кредитним договором виникла 13 березня 2014 року, разом з тим банк пред'явив вимоги до поручителя лише у березні 2016 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зазначала, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

15. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду м. Житомира.

16. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19. У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

21. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

22. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 січня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 24?323/07?ШД, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у борг 7 200 грн 00 коп. зі сплатою 0,0001 % річних на строк до 14 січня 2010 року.

25. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 15 січня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 24-323/07-ШД-П, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалась перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 24?323/07?ШД.

26. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2007 року № 24?323/07?ШД, що виникла станом на 23 вересня 2013 року, у розмірі 19 454 грн 00 коп., яка складається із боргу за кредитом у розмірі 6 952 грн 00 коп., щомісячної комісії - 9 502 грн 00 коп. та пені - 3 000 грн 00 коп.

27. 05 лютого 2016 року ОСОБА_2 погасила кредитну заборгованість перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі, визначеному рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року.

28. В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зазначало, що відповідачі тривалий час не виконували рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2014 року, що призвело до виникнення заборгованості, передбаченої пунктами 4.7., 6.1. кредитного договору.

29. Пунктом 4.7. кредитного договору від 15 січня 2007 року передбачено, що позичальник щомісяця у строк з 01 по 10 число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 126 грн 00 коп. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Зазначена у цьому пункті договору комісійна винагорода банку сплачується позичальником щомісячно, за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань з повернення отриманих кредитних коштів.

30. Згідно із пунктом 6.1. цього кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

31. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

33. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

34. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

35. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

36. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

37. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

38. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

39. Правовий аналіз норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

40. Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

41. Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та не застосував до цих правовідносин норми права, які підлягали застосуванню, залишив поза увагою те, що наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя і тривале його невиконання надає позивачу право відповідно до статті 625 ЦК України пред'явити вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних.

42. А тому, суд апеляційної інстанції необґрунтовано стягнув з відповідачів на користь банку заборгованість, у вигляді комісії за користування кредитом та пені, яка виникла внаслідок несвоєчасного повернення кредиту, процентів і щомісячної комісії за період з 23 вересня 2013 року по 22 лютого 2016 року, тобто після ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, та не перевірив наявність підстав для стягнення коштів у порядку, визначеному статтею 625 ЦК України, на яку у своїй позовній заяві посилався позивач.

43. При новому розгляді справи, апеляційний суд має також врахувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) згідно з якою Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6?75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

44. Відповідно до пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.