У х в а л а
іменем україни
15 липня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Пшонки М.П., Гуменюка В.І.,
Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями "Брайс-Трейдінг ЛТД" (далі - ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, про визнання права власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 січня 1995 року між ним та відповідачем укладено договір про дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1. Всі умови договору ним були виконані у повному обсязі, квартира була йому передана і він там проживає. Однак відповідач незаконно отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру і в подальшому продав її ОСОБА_2, який продав її ОСОБА_3 Позивач просив визнати за ним право власності на спірну квартиру, визнати недійсними свідоцтво про право власності на квартиру від 25 грудня 2003 року, договори купівлі-продажу квартири від 4 березня 2004 року та від 15 квітня 2004 року.
ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву про виселення, посилаючись на те, що вона на теперішній час є власником спірної квартири, в зв'язку з чим і просила виселити ОСОБА_1 та членів його сім'ї зі спірної квартири.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 25 грудня 2003 року на квартиру АДРЕСА_1, визнано недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири від 4 березня 2004 року та від 15 квітня 2004 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення її позову, відмову в позові ОСОБА_1, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_1 та відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_3, виходили із того, що позивач набув право власності на спірну квартиру ще з 6 лютого 1997 року, а тому послідуюче оформлення свідоцтва про право власності на цю квартиру та договори купівлі-продажу квартири є недійсними.
Проте з таким висновком судів погодитися не можна.
Судом установлено і це підтверджено матеріалами справи, що згідно з договором №23 від 30 січня 1995 року відповідач - ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД" залучило власні кошти у будівництво спірного житла.
Згідно з договором №23 від 30 січня 1995 року ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД" за актом №1/149 від 6 лютого 1995 року прийняло від замовника - виробничого об'єднання "Київприбор" квартиру АДРЕСА_1. Проте акт про прийняття подано до квартирного управління тільки в 2003 році з порушенням передбаченого законодавством 10 денного строку.
Згідно з п. 6.1.5 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації 31 серпня 2001 року №1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за №62/364 (зі змінами), Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти житлового фонду (в тому числі частини житлових будинків або квартири), що побудовані за кошти суб'єктів інвестиційної діяльності та передано їм у власність в установленому законом порядку.
З письмових доказів (довідки виробничого об'єднання "Київприлад" від 25 листопада 2003 року) вбачається, що інвестором, за кошти якого збудована спірна квартира, є ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД" (а. с. 34-35).
Право власності набувається з підстав, що не заборонено законом. На новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди, жилий будинок тощо) зазначене право виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття такого майна в експлуатацію або воно підлягає державній реєстрації - з моменту вчинення цих дій.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і визнаючи свідоцтво про право власності від 25 грудня 2003 року недійсним, суд у порушення ст. 213 ЦПК України не з'ясував, чи мало ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД" право розпоряджатися спірною квартирою і передавати її у власність ОСОБА_1
У матеріалах справи немає жодного правовстановлюючого документа, що підтверджував би право власності фізичної чи юридичної особи на спірну квартиру.
Суд, поклавши в основу рішення письмові докази, які підтвердили факт будівництва ТОВ "Брайс-Трейдінг ЛТД" спірної квартири не перевірив, чому право власності на квартиру з 1995 року не було оформлено, хто мав право передати квартиру у власність ОСОБА_1 і на яких умовах, чи відповідають дійсності представлені позивачем документи, оскільки вони оспорені відповідачами, а оригінали в матеріалах справи відсутні і судом не перевірялися.
Оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко Судді: М.П. Пшонка В.І. Гуменюк В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник