розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року у складі судді Березюк Г. М. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Бойко С. М., Копняк С. М.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року кредитна спілка "Християнська злагода" (далі - КС "Християнська злагода") звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня та 27 вересня 2007 року між сторонами були укладені кредитні договори, за умовами яких кредитна спілка надала відповідачу кредит у розмірі 87 685 грн строком на 13 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60 % на рік, а також кредит на суму 32 226 грн строком на 36 місяців із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60 % на рік.

У зв'язку з невиконання позичальником умов договорів утворилась заборгованість, яка станом на 06 грудня 2013 року складала за договором від 31 березня 2007 року 147 015,47 грн, в тому числі 32 189,95 грн - тіло кредиту, 114 825,52 грн - заборгованість по відсотках; за кредитним договором від 27 вересня 2007 року - 94 081,05 грн, в тому числі 20 599,63 грн - тіло кредиту, 73 481,42 грн - заборгованість по відсотках.

Вказану заборгованість позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року позов КС "Християнська злагода" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС "Християнська злагода" заборгованість за договором про надання кредиту від 31 березня 2007 року № 126/07 та договором про надання кредиту від 27 вересня 2007 року № 374/07 у розмірі 241 096,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 2 410,96 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитних договорів виникла заборгованість, яку слід стягнути з нього на користь кредитора.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4

Змінено заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року.

В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заборгованість за спірними кредитними договорами підлягає стягненню у межах встановленого законом трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого відповідач заявив у заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, а також на стадії апеляційного розгляду справи, не будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача було відсутнє право стягувати заборгованість за кредитом, після закінчення строку дії кредитних договорів. Банк пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є підставою для відмови у позові відповідно до положень статті 267 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання рішення суду апеляційної інстанції, а ухвалою від 11 жовтня 2017 року вказану справу призначено до розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 31 березня та 27 вересня 2007 року між КС "Християнська злагода" та ОСОБА_4 були укладений кредитні договори № 126/07 та № 374/07, за умовами яких кредитна спілка надала відповідачу кредит у розмірі 87 685 грн строком на 13 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60 % на рік, а також кредит на суму 32 226 грн строком на 36 місяців із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60 % на рік.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають з таких підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості в межах строків кредитних договорів

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Судами установлено, що строк дії кредитних договорів встановлений сторонами до 30 квітня 2008 року та до 27 вересня 2010 року.

Із наданого кредитного спілкою розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нараховував проценти за користування кредитними коштами у встановленому договорами розмірі з 2007 року по 06 грудня 2013 року, тобто під час дії та після закінчення строків кредитування.

Стягуючи заборгованість за кредитним договором, нараховану в період дії кредитних договорів, суд апеляційної інстанції не врахував, що строк цих договорів сплив у 2008 році та 2010 році, з цього часу банк дізнався про порушення своїх прав щодо невиконання відповідачем умов договорів про повернення всієї суми заборгованості, що свідчить про можливість кредитної спілки з цього часу реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки позивач із цим позовом звернувся лише у серпні 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень в частині стягнення кредиту та процентів в межах строку кредитування у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 62-63), а також на стадії апеляційного розгляду (а.с.112).

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості поза межами строків кредитних договорів

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ВеликаПалата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував проценти за користування кредитними коштами після закінчення строків кредитування, що суперечить вимогам статті 1048 ЦК України та правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у банку правових підстав нараховувати передбачені договорами проценти після спливу визначеного договорами строку кредитування, оскільки кредитна спілка має право вимагати стягнення заборгованості за кредитом і процентами, що виникла в межах строку кредитування. Отже, в цій частині рішення суду слід скасувати за безпідставністю вимог.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Наведених норм права суд апеляційної інстанції не врахував та, частково задовольнивши заяву про застосування позовної давності, погодився із правомірністю продовження нарахування відсотків за кредитними договорами після закінчення строку кредитування.

Таким чином, оскільки позовні вимоги кредитної спілки про стягнення процентів після строку дії договорів є безпідставними, суд апеляційної інстанції помилково всупереч статті 267 ЦК України застосував позовну давність до цих вимог.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов переконання, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову, то судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільногосуду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.