розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І. (головуючий), Гальонкіна С. А., Прядкіної О. В.,

В лютому 2018 року ОСОБА_4 звернуся до суду з позовом, в якому просив визначити додатковий строк тривалістю один місяць для подання до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Панченкової О. Л. заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері.

Позовні вимоги мотивовані тим, що його мати ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина у виді однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Він, як особа, що тривалий час постійно проживає за межами України, звернувся до консульства України в Португалії 23 червня 2017 року із заявою про прийняття спадщини, де остання була прийнята та зареєстрована. В подальшому заява про прийняття спадщини була направлена на адресу приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Однак, нотаріус направив йому відповідь, що він вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку не подав заяву про прийняття спадщини, у зв'язку із чим йому рекомендовано звернутись до суду за вирішенням питання про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та не надано доказів поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернувшись із заявою про прийняття спадщини до консульської установи протягом шести місяців, заявник висловив свій намір та бажання її прийняти. Крім того, спірна квартира була об'єктом спадкового договору, який було розірвано за рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що існування спадкового договору до моменту його скасування в судовому порядку виключало існування самого об'єкту спадщини - належної спадкодавцю однокімнатної квартири.

У поданій до Верховного Судукасаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки звернення із заявою до консульської установи не є зверненням із заявою в порядку, визначеному законом, а саме до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. При цьому факт посвідчення консулом справжності підпису ОСОБА_4 на заяві про прийняття спадщини не є тотожним прийняттю такої заяви консульством як нотаріальним органом. Крім того, заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не встановив поважності причин ОСОБА_4 пропуску строку на звернення із заявою та обставин, що перешкоджали його брату направити таку заяву поштою на адресу нотаріуса за місцем відкриття спадщини у встановлений строк. Також скаржник вказує на те, що оскільки ОСОБА_4 не звертався до нього як до спадкоємця, який прийняв спадщину, за згодою на подання заяви до нотаріальної контори, й, відповідно, не отримував відмови в наданні такої згоди, він, як відповідач не порушував його права, а тому, на його думку, відсутній спір між сторонами.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, яка була матір'ю мати ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Після її смерті відкрилася спадщина у виді однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яку вона придбала згідно договору купівлі-продажу від 30 квітня 1998 року.

21 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Панченкової О. Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_9, на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа №5/2017.

В свою чергу ОСОБА_4, який з 2006 року постійно проживає в Португалії, як громадянин України, 23 червня 2017 року звернувся до консула України в Португалії із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_9, в якій ним було зазначено, що він приймає спадщину в порядку спадкування за законом, залишеного йому ОСОБА_9 спадкового майна, та просив видати йому свідоцтво на спадщину за законом відповідно до чинного законодавства України.

Цю заяву було прийнято та зареєстрована в реєстрі за номером 570/4-768 консулом Консульства України в м. Порто, яким засвідчено справжність підпису ОСОБА_4

В подальшому ОСОБА_4 направив цю заяву приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Панченковій О. Л.

Нотаріус на цю заяву відповіла, що 24 січня 2018 року нею поштовим зв'язком отримана заява позивача про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9, в якій він просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом, але у зв'язку з пропуском шестимісячного строку на прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не є особою, яка прийняла спадщину, тому прийняття останньої можливе у випадку подачі рішення суду про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З аналізу цих норм права можна зробити висновок, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у виді звернення із відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про нотаріат" до повноважень консульських установ України віднесено вчинення нотаріальних дій, в тому числі видача свідоцтва про спадщину та засвідчення справжності підпису на документах.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах України.

Згідно з положеннями статті 44 Консульського статуту України нотаріальні дії в консульській установі вчиняє консул.

Таким чином, порядок вчинення нотаріальних дій консулом є подібним до порядку їх вчинення нотаріусом, оскільки процедура вчинення нотаріальної дії завжди походить від процесу здійснення саме нотаріальної діяльності, а відтак сама процедура вчинення нотаріальної дії є єдиною і не змінюється залежно від суб'єкта її вчинення.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємці померлої ОСОБА_9 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 реалізували своє право на прийняття спадщини у спосіб звернення із заявами про її прийняття як спадкоємці за законом.

І хоча, заяву про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_4 прийняв консул України та засвідчив справжність підпису останнього як громадянина України, місцем проживання якого є Португалія, який не є нотаріусом за місцем відкриття спадщини, ОСОБА_4 фактично реалізував в передбачений законом шестимісячний строк своє право на прийняття спадщини, вчинивши дію, яка засвідчила його намір прийняти спадщину після своєї матері.

Між тим сама заява про прийняття спадщини за законом отримана приватним нотаріусом за місцем відкриття спадщини 24 січня 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку для її подання, що в свою чергу стало підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при обговоренні питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно розмежувати обставини щодо вчинення дій, направлених на реалізацію свого права на прийняття позивачем спадщини, та обставини, пов'язані з направленням ним самої заяви про прийняття спадщини нотаріусу в Україні.

Оскільки останнім своєчасно вжиті заходи по поданню заяви про прийняття спадщини до компетентного органу - консулу України в Португалії, проте не своєчасно направлено таку заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини, що унеможливило отримання ним свідоцтва про спадщину за законом, інтереси спадкоємця ОСОБА_4 можуть бути захищені в судовому порядку шляхом визначення йому додаткового строку в порядку, встановленому частиною третьою статті 1272 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що для вирішення спору в цій справі має значення і та обставина, що в квітні 2012 року спадкодавець ОСОБА_9 уклала спадковий договір із сином позивача ОСОБА_10, за умовами якого в разі виконання останнім своїх зобов'язань, він набуває право власності після смерті ОСОБА_9 на належну їй квартиру.

В грудні 2016 року відповідач ОСОБА_5, за дорученням своєї матері - ОСОБА_9, звернувся до суду з позовом про розірвання цього спадкового договору.

Під час розгляду справи спадкодавець ОСОБА_9 померла, процесуальним правонаступником був залучений ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2018 року було постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволено та розірвано спадковий договір від 12 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10

За змістом частини другої статті 1270 ЦК України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що існування спадкового договору до моменту його скасування в судовому порядку, тобто до 10 січня 2018 року виключало існування самого об'єкту спадщини.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не установив поважності причин пропуску строку на звернення із заявою.

Посилання заявника на те, що висновки суду суперечать правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року в справі № 1486цс15, а також постановах Верховного Суду в справі №153/3/16-ц від 28 лютого 2018 року і №389/1193/17-ц від 1 лютого 2018 року також є неприйнятними, оскільки встановлені судами фактичні обставини в справі, що переглядається, суттєво відрізняються від обставин, установлених судом при вирішенні зазначених справ.

Крім того, доводи щодо відсутності спору між спадкоємцями, оскільки ОСОБА_4 не звертався до ОСОБА_5 за наданням згоди на подачу заяви про відкриття спадщини поза межами установленого строку, а ОСОБА_5, відповідно, не відмовляв йому в наданні такої згоди, також не можуть бути прийняті судом.

Згідно із частиною другою статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Зміст цієї норми не містить обов'язку спадкоємця, що пропустив строк для пред'явлення відповідної заяви, звертатися до спадкоємця, що своєчасно прийняв спадщину, за згодою на прийняття такої спадщини перед зверненням до суду.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію постанови Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року було зупинено ухвалою судді Верховного Суду від 6 листопада 2018 року, у зв'язку із закінченням касаційного провадження у цій справі необхідно поновити його дію.