Постанова
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-954/11
провадження № 61-33348св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
стягувач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
боржник - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 травня
2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", Банк) звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_5 про стягнення коштів за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 39.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року заяву ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено.
Поновлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" строк для пред'явлення до виконання виконавчого документу, виданого 01 вересня 2015 року на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2012 року у цивільній справі № 2-954/11 про стягнення з ОСОБА_5 на користь Банк 5 650 115,01 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 29 березня
2017 року оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 травня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі за заявою ПАТ "ВіЕйБі Банк" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_5 про стягнення коштів за кредитним договором.
Зобов'язано Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_5 - 320,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги, сплаченого за квитанцією від 29 березня 2017 року №0.0.735769871.1 через ПАТ КБ "ПриватБанк".
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 не був присутнім під час проголошення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 12 квітня 2016 року, однак її копію за зазначеною ним адресою проживання: АДРЕСА_1 працівниками пошти було вручено
06 травня 2016 року, а апеляційну скаргу подано аж 29 березня 2017 року. Посилання на те, що ОСОБА_5 копії оскаржуваної ухвали не отримував та дізнався про неї лише 24 березня 2017 року, після ознайомлення з матеріалами справи, судом було визнано безпідставними та відповідно до вимог частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року скаргу було залишено без руху для зазначення поважних підстав для поновлення строку. Посилання ОСОБА_5 на те, що копію оскаржуваної ухвали отримала невідома йому особа та те, що
06 травня 2016 року він перебував за кордоном, судом апеляційної інстанції було визнано неповажними з тих підстав, що за адресою його проживання: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є повнолітнім. Доказів того, що ОСОБА_6 не є повнолітнім членом сім'ї ОСОБА_5, а також доказів того, що ОСОБА_5 звертався до суду першої інстанції з заявами про зміну місця проживання, або заявами із зазначенням іншої адреси для листування матеріали справи не містять, тому доводи апелянта визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Інших поважних причин пропуску процесуального строку
ОСОБА_5 не було наведено, тому ухвала суду не може обґрунтовуватись припущеннями наявності поважних причин пропуску строку на оскарження, які не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
28 червня 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та постановити нову ухвалу, якою визнати поважними причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та поновити цей строк.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неповажності вказаних ним підстав для поновлення строку суперечать нормам процесуального права. Вказує, що ухвала суду першої інстанції від 12 квітня 2016 року була постановлена за його відсутності, її копію він не отримував, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке є в матеріалах справи, не містить його особистого підпису, а лише підпис невідомої йому особи. Зазначає, що невідомий підпис відповідає його прізвищу "ОСОБА_5", тому з вказаного повідомлення неможливо встановити, кому саме вручалась копія ухвали суду першої інстанції від 12 квітня 2016 року. Отримати інформацію про пересилання вказаного рекомендованого листа у ПАТ "Укрпошта" виявилось не можливим. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав неповажними його доводи стосовно того, що в період, коли невідома особа отримувала поштове повідомлення з суду першої інстанції, він перебував за кордоном, тому фізично не міг отримати вказану копію ухвали.
31 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_7 на касаційну скаргу ОСОБА_5, у яких просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 травня 2017 року залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва була проголошена
12 квітня 2016 року.
Під час її оголошення ОСОБА_5 був відсутній, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 12 квітня 2016 року, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 240 том 1).
Копію Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня
2016 року було вручено "ОСОБА_5" працівниками пошти 06 травня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 246а том 1).
У поданих до суду першої інстанції заявах, клопотаннях та скаргах ОСОБА_5 місцем його проживання зазначено: АДРЕСА_1 (а. с. 3-6, 86-87, 115, 156, 166-171, 248-248б том 1).
Також судом було встановлено, що за вказаною адресою зареєстрований
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 250 том 1).
Апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від
12 квітня 2016 року ОСОБА_5 подав 29 березня 2017 року.
Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідно до вимог частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року залишено без руху.
15 травня 2017 року ОСОБА_5 надіслав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що ПАТ "Укрпошта" не може надати інформацію про пересилання рекомендованого листа № 0405331583880, а також зазначив, що не міг
06 травня 2016 року отримати рекомендованого листа з копією ухвали суду першої інстанції від 12 квітня 2016 року за місцем свого проживання, оскільки в цей період часу знаходився за межами України.
Однак суд апеляційної інстанції визнав наведені ОСОБА_5 підстави для поновлення визначеного законом строку неповажними, оскільки копію ухвали суду було направлено за поштовою адресою, вказаною самим заявником, рекомендований лист з копією ухвали було отримано 06 травня 2016 року членом сім'ї ОСОБА_6 за зазначеною адресою.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі (частини третя, четверта, п'ята статті 76 ЦПК України
2004 року).
Копію ухвали суду першої інстанції було вручено 06 травня 2016 року за адресою, зазначеною самим ОСОБА_5 в поданих до суду заявах, клопотаннях та скаргах, а саме: АДРЕСА_1, та крім боржника там був зареєстрований ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на той час був повнолітнім.
Доказів на спростування зазначених обставин ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції не надав, як і не надав доказів того, що він звертався до суду першої інстанції з заявами про зміну місця проживання, або заявами із зазначенням іншої адреси для листування.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основоположних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року, "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року).
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, тому не заслуговують на увагу, оскільки всім обставинам судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргуОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С.П. Штелик