розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року, у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача ОСОБА_7,

ОСОБА_8 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на неї.

Позов обґрунтовано тим, що позивач, разом із третіми особами є співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1, кожному з яких належить по ј її частини. Співвласником іншої ј частини квартири є відповідач, який придбав її на прилюдних торгах, проведених 19 січня 2015 року в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з колишнього співвласника квартири ОСОБА_9

Посилаючись на неможливість виділення відповідачу будь-якої з двох кімнат квартири, у зв'язку з тим, що розмір його ј частини становить всього 7,575 кв. м жилої площі, відсутність в останнього наміру постійно користуватись даною квартирою, оскільки він проживає у м. Києві, а також на неприязні відносини, що склались між учасниками справи, що унеможливлює їх спільне користування майном, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.

Так, позивачем було попередньо внесено на депозитний рахунок вартість ј частки квартири у сумі 67 922 грн, яка визначена ним на підставі звіту про оцінку майна від 30 серпня 2017 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 квітня 2018 року, у складі судді Карплюка О. І., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_10, оскільки право відповідача на частку у спільному майні може бути припинено лише за позовом інших співвласників квартири, які, у разі такого припинення, матимуть право на його частку поряд з ОСОБА_10 Крім того, частка відповідача не може вважатись незначною, оскільки іншим співвласникам належать аналогічні за розміром частки квартири.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 19 червня 2018 року рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_5 на ј частину квартири АДРЕСА_2. Визнано право власності на ј частину квартири АДРЕСА_3 в

м. Хмельницький за ОСОБА_4 Виплачено ОСОБА_5 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області 86 810 грн грошової компенсації вартості частки у спільному майні.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припинення права ОСОБА_5 на частку у спільному майні та її перехід до позивача не призведе до порушення прав інших співвласників квартири, оскільки ними було підтримано заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги. Те, що належна ОСОБА_5 частка квартири є незначною, підтверджено допустимим доказом - висновком експертного дослідження від 20 травня 2015 року. Припинення права відповідача на його частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім'ї, що підтверджується обставинами, встановленими судом.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на відсутність підстав вважати належним доказом висновок експертного дослідження, на підставі якого апеляційний суд помилково встановив, що належна відповідачу частка квартири є незначною.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність зроблених апеляційним судом висновків щодо відсутності у відповідача наміру користуватись своєю часткою у спільному майні. Зазначає, що рівнозначність часток співвласників квартири позбавляє ОСОБА_10 права одноособового звернення до суду з даним позовом.

Доводом касаційної скарги є також те, що витребування апеляційним судом з власної ініціативи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відсутності відповідного клопотання позивача, свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З установлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності належить по ј частки квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 на електронних торгах, проведених 19 січня 2015 року в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з колишнього співвласника квартири ОСОБА_9, придбав ј частку даної квартири.

Згідно експертного дослідження від 20 травня 2015 року квартира АДРЕСА_6 є нероздільною річчю, яку неможливо поділити без втрати її цільового призначення; ј частки квартири № 105 є незначною і не може бути виділена в натурі.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 19 березня 2018 року, призначеної ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08 грудня 2017 року, ринкова вартість ј частки квартири АДРЕСА_4 складає 86 810 грн.

Зазначена сума грошових коштів була внесена позивачем на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Так, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що припинення права відповідача на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім'ї, оскільки ОСОБА_5 разом зі своєю дружиною ОСОБА_11 та їх малолітньою донькою забезпечені житлом та проживають у АДРЕСА_7. Крім того, зі сформованих апеляційним судом інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 червня 2018 року вбачається, що ОСОБА_11 під час перебування у шлюбі набула права власності на дві квартири у м. Києві: АДРЕСА_8, та АДРЕСА_9.

При цьому доводи касаційної скарги стосовно самовільного витребування апеляційним судом вказаних інформаційних довідок спростовуються змістом вимог позовної заяви та апеляційної скарги щодо встановлення відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача та належність йому на праві власності відповідного майна. Як видно з технічного запису судового засідання, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 у судовому засіданні приймав участь представник відповідача - ОСОБА_6, який, у зв'язку з відсутністю у нього необхідної інформації та відповідних документів, не заперечував проти отримання такої інформації апеляційним судом.

Апеляційним судом враховано, що сторони не є родичами або членами однієї сім'ї, між ними наявні неприязні відносини, що унеможливлює їх одночасне користування житлом; виділення в натурі ј частини спірної квартири є неможливим, а спірна квартира є неподільною; місце проживання відповідача зареєстровано в іншому населеному пункті, та він має намір лише періодично відвідувати м. Хмельницький та припинення права відповідача на частку не завдасть істотної шкоди його інтересам або інтересам членів його сім'ї.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності подання позову усіма співвласниками спірної квартири колегією суддів не приймається, у зв'язку з тим, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є третіми особами на стороні позивача, будь-яких заперечень стосовно вимог позову та апеляційної скарги не заявляли та про порушення їх прав не вказували.

Аргумент касаційної скарги про те, що висновок експертного дослідження від 20 травня 2015 року виконано неналежною особою та є недопустимим доказом, не заслуговує на увагу, оскільки відповідач жодних доказів на спростування неподільності спірного майна не надав та клопотань про призначення судової експертизи не подавав.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,