Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

місто Київ

справа № 727/9616/17

провадження № 61-38616св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року у складі судді Чебан В. М. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області

від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Владичана А. І., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з вересня 2015 року до серпня

2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За період спільного проживання у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з відповідачем. У зв'язку з тим, що відповідач перешкоджала позивачу зустрічатися з сином, спілкуватися з ним, брати участь у його вихованні, позивач змушений звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року № 380/15 "Про участь громадянина ОСОБА_4 у вихованні малолітнього ОСОБА_6 (делеговані повноваження)" визначено спосіб участі у вихованні малолітньої дитини і встановлено порядок побачення громадянину ОСОБА_4 з сином, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години до 13 години 30 хвилин у присутності матері дитини.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує рішення органу опіки і піклування Чернівецької міської ради щодо визначення участі батька у вихованні малолітнього сина та чинить йому перешкоди у спілкуванні з ним, позивач просив усунути створювані йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначити спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з ним як батьком у вигляді систематичних побачень з сином щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 до 15 години.

При визначенні способу участі батька у вихованні дитини просив суд також врахувати вік дитини (1 рік і 4 місяці) та наявність у позивача вищої медичної освіти, а також ту обставину, що ОСОБА_6 є його єдиним сином. Позивач зможе надати належний догляд дитині у такому віці упродовж відведеного часу у відсутності матері, спілкуючись з ним особисто.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечила, просила відмовити у позові за безпідставністю.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року позов задоволено частково. Судом зобов'язано ОСОБА_5 не перешкоджати позивачу у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначено спосіб участі позивача ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дитини у вигляді систематичних побачень з сином щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години до 13 години 30 хвилин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився із вимогами позивача про надання йому побачень із дитиною без присутності матері дитини ОСОБА_5 кожної середи, п'ятниці та неділі. Кількість таких побачень (тричі на тиждень) не є обтяжливими для дитини та відповідача. Суд зазначив, що заперечення відповідача проти того, щоб дитина спілкувалася з позивачем за її відсутності, є необґрунтованими, оскільки позивач протиправних дій стосовно дитини не вчиняв, з дитиною має добрі відносини, за спеціальністю є лікарем, суду не надано доказів, що таке спілкування може зашкодити дитині. Суд відхилив посилання відповідача на вік дитини та стан її здоров'я, оскільки з цього приводу не надано доказів, що ці обставини унеможливлюють нормальне спілкування батька із дитиною без присутності матері. Враховуючи те, що сторони не досягли згоди щодо порядку спілкування з дитиною, суд вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина шляхом встановлення певних днів для систематичних побачень з дитиною, що буде відповідати вимогам закону та інтересам дитини. При визначенні графіка побачень батька з дитиною суд врахував висновок органу опіки та піклування, а також необхідний дитині денний сон та триразове грудне годування.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що позивач з дитиною має добрі відносини, за спеціальністю є лікарем, відповідач не довела, що спілкування батька з дитиною без її присутності суперечитиме інтересам дитини. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині кількості та тривалості побачень позивача з дитиною, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що тривалість у 5 годин на день для побачень дитини із батьком є надмірною, оскільки дитина має обідній сон, графік якого не може порушуватись. Крім того, дитина перебуває на грудному вигодовуванні: три-чотири рази на день, в тому числі в обідній період, що підтверджує висновок ЛКК від 23 листопада 2017 року № 162/467. Заявник зазначила, що їй важко постійно забезпечувати визначені години, виходячи з інтересів дитини, оскільки вона повинна надавати пріоритет здоров'ю дитини, коли син хворіє, а не бажанню батька, який саме в цю годину бажає бачити сина.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, просив залишити рішення без змін.

Відомості про рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 263 ЦПК України, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 вересня 2015 року між сторонами зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1683, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 07 серпня 2017 року розірвано.

Згідно з копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_6.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 липня 2017 року № 380/15, органом опіки та піклування визначено участь у вихованні малолітньої дитини і встановлено порядок побачення ОСОБА_4 із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10:00 до 13:30 години в присутності матері дитини. Цим рішенням встановлено факт, що дитина зареєстрована разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Також суди встановили, що позивач неодноразово звертався до органів поліції з приводу порушення графіку побачень з дитиною відповідачем.

З цього приводу позивач звертався до органу опіки та піклування, що підтверджується відповіддю Служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 18 вересня 2017 року №1/1379.

Порушення графіку побачень, а також терміну побачень підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, а також не заперечувала і сама відповідач.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частиною другою статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Встановлений органом опіки та піклування порядок побачення ОСОБА_4 з сином ОСОБА_6 систематично порушувався зі сторони ОСОБА_5

У матеріалах справи не міститься доказів того, що вона зверталася протягом десяти днів від часу ухвалення такого рішення органу опіки та піклування за захистом своїх прав або інтересів до суду, а також судами не встановлено наявності випадків, передбачених частиною другою статті 170 СК України.

Враховуючи наведене, а також вік дитини, якій на день ухвалення судом рішення виповнився один рік 7 місяців, необхідний дитині денний сон та триразове грудне вигодовування, суди обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги та визначили порядок участі батька у спілкуванні та у вихованні сина щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 10 години до 13 години 30 хвилин.

За правилами частин третьої та шостої статті 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судами встановлено, що позивач з дитиною має добрі відносини, за спеціальністю є лікарем, відповідачем не доведено, що спілкування батька з дитиною без її присутності суперечитиме інтересам дитини, а відтак, на переконання Верховного Суду, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про доцільність таких побачень саме без присутності матері, оскільки особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди свої процесуальні дії належним чином обґрунтували, врахувавши при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі

статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик