Позовні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мотивовані тим, що відповідач перешкоджає батьку, бабі та прадіду у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_8, у добровільному порядку не виконує рішення органу опіки та піклування Каховської міської ради Херсонської області від 04 квітня 2016 року та 04 травня 2016 року щодо визначеного графіку побачень з дитиною, не повідомляє місце проживання та перебування ОСОБА_8.

У зв'язку з викладеним та уточненими позовними вимогами позивачі просили визначити їм способи участі у вихованні та спілкуванні із ОСОБА_8, а саме:

щомісяця батько дитини ОСОБА_6 або бабуся ОСОБА_4, або інші члени їх родини самостійно забирають дитину ОСОБА_8 з місця адресної реєстрації кожні непарні вихідні і попередню їм п'ятницю о 13:00 годині та повертають дитину о 18:00 годині неділі, з можливістю проживання дитини у цей період за місцем реєстрації/проживання батька або бабусі без присутності матері та інших членів її родини;

на всі офіційні державні свята (кожного парного року) та релігійні свята (кожного непарного року) батько дитини ОСОБА_6 або бабуся ОСОБА_4 або інші члени їх родини самостійно забирають дитину ОСОБА_8 з місця адресної реєстрації, з можливістю проживання дитини у цей період не менш ніж на

24 години за місцем реєстрації/проживання батька або бабусі без присутності матері та інших членів її родини;

щороку у день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1, або наступні за цією датою, вихідні дні батько ОСОБА_6 або бабуся ОСОБА_4, або інші члени їх родини самостійно забирають дитину з місця адресної реєстрації, з можливістю проживання дитини у цей період не менш ніж 24 години за місцем реєстрації/проживання батька або бабусі без присутності матері та інших членів її родини;

щороку батько дитини ОСОБА_6 або бабуся ОСОБА_4, або інші члени їх родини самостійно забирають дитину ОСОБА_8 з місця адресної реєстрації у день народження батька ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2), бабусі ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4) або наступні за цими датами вихідні дні з можливістю проживання дитини у цей період не менш ніж 24 години за місцем реєстрації/проживання батька або бабусі без присутності матері та інших членів її родини;

щороку батько дитини ОСОБА_6 або бабуся ОСОБА_4, або інші члени їх родини самостійно забирають дитину ОСОБА_8 з місця адресної реєстрації з можливістю проживання дитини другу половину періоду усіх канікул в навчальних закладах (літніх, осінніх, зимових, весняних) за місцем реєстрації/проживання батька або бабусі, або виїзду на відпочинок у межах України без присутності матері та інших членів її родини;

зобов'язати відповідачку ОСОБА_7, у разі проживання дитини не за місцем адресної реєстрації, письмово повідомляти позивачів та органи опіки територіального підпорядкування про підтверджене місце проживання дитини із зазначенням адреси, не пізніше ніж за 15 днів до дати зустрічей;

зобов'язати відповідачку ОСОБА_7, у разі перебування дитини в призначені для спілкування дні в іншому місці (не за місцем адресної реєстрації чи проживання), письмово повідомляти позивачів про місце перебування дитини із зазначенням адреси, не пізніше ніж за 48 годин до дати зустрічей;

зобов'язати відповідачку ОСОБА_7 у разі обставин, які унеможливлюють проживання дитини у визначені дні за місцем проживання позивачів, не перешкоджати перебуванню дитини з батьком та членами його родини на території міста/населеного пункту фактичного проживання/перебування дитини на весь визначений термін без присутності матері та інших членів родини;

зобов'язати відповідачку ОСОБА_7 у разі обставин (фактично підтверджених), які зачіпають інтереси дитини, чи хвороби (підтвердженої медичною довідкою), які унеможливлюють спілкування батька та членів його родини в призначені дні, повідомляти позивачів не пізніше ніж за 48 годин до дати зустрічей. Дні зустрічей переносяться в повному обсязі на найближчі вихідні дні;

зобов'язати відповідачку не перешкоджати батьку та членам його родини відвідувати дитину у разі її хвороби за місцем проживання/перебування дитини;

зобов'язати відповідачку ОСОБА_7 не перешкоджати позивачам спілкуванню з дитиною телефоном або по інтернет-ресурсам, та інформувати про номери засобів зв'язку, за якими можна спілкуватися з ОСОБА_8.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від

26 вересня 2016 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від

08 листопада 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкод у спілкуванні з їх малолітнім онуком - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено порядок спілкування ОСОБА_4, ОСОБА_5 з їх малолітнім онуком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення їх систематичних побачень з онуком кожної середи з 16:00 години до 19:00 години та кожної суботи з 09:00 години до 18:30 години, в присутності матері дитини - ОСОБА_7, за місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_6 перешкод у спілкуванні з його малолітнім сином - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено порядок спілкування ОСОБА_6 з його малолітнім сином

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень кожної середи з 16:00 години до 19:00 години та кожної суботи з 09:00 години до 18:30 години, в присутності матері дитини - ОСОБА_7, за місцем реєстрації дитини: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами доведено той факт, що відповідач ОСОБА_7 чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною, оскільки вони перебувають у неприязних стосунках та не можуть дійти згоди щодо виховання сина (онука) в добровільному порядку, тому порядок цієї участі визначив суд, врахувавши засади рівності прав батька, дідуся та бабусі на участь у вихованні сина (онука) і на спілкування з ним. Визначення порядку спілкування з дитиною позивачів, на думку суду, надасть можливість обом батькам та дідусю з бабусею приймати участь у вихованні ОСОБА_8, піклуватися про стан його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечить можливість виконання батьком, дідом та бабою, які проживають окремо від дитини, брати участь у вихованні дитини.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено.

Визначено ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 час для спілкування та виховання з неповнолітнім ОСОБА_8 з 16:00 години п'ятниці до 13:00 години неділі першого та третього тижня кожного місяця, без присутності ОСОБА_7, за місцем проживання ОСОБА_6 за АДРЕСА_4 (першого тижня кожного місяця) та за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_5 (третього тижня кожного місяця).

Організацію часу спілкування з неповнолітнім ОСОБА_8 покладено на ОСОБА_6 та ОСОБА_4 шляхом забирання та повернення ОСОБА_8 за місцем його реєстрації: АДРЕСА_2.

Визначено період спільного відпочинку ОСОБА_6 із сином ОСОБА_8 протягом двох тижнів в період з 15 червня до 15 липня кожного року, без присутності ОСОБА_7

Визначено період спільного відпочинку ОСОБА_4, ОСОБА_5 із онуком ОСОБА_8 протягом двох тижнів в період з 01 серпня до 25 серпня кожного року, без присутності ОСОБА_7

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 чинить позивачам перешкоди у спілкуванні з сином (онуком). Проте, встановлюючи їх спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_8 у присутності відповідача, за місцем проживання дитини суд першої інстанції не звернув увагу ту обставину, що позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають постійне місце проживання та місце роботи, за якими характеризуються позитивно, доказів на підтвердження неможливості здійснення ними прав щодо виховання дитини та батьківських обов'язків, негативного ставлення та впливу позивачів на ОСОБА_8 до суду не надано, тому відсутні виключні обставини, які обумовлюють визначення побачень позивачів з сином (онуком) лише у присутності відповідача та за місцем реєстрації дитини, де також проживають батьки ОСОБА_7, з якими у останніх існують стосунки напруженого характеру, що може створити додаткове психологічне навантаження на дитину. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності спілкування позивачів з дитиною тільки у присутності матері ОСОБА_7 не надала, тому з урахуванням встановлених обставин, віку дитини, її інтересів та інтересів матері дитини суд встановив інший порядок участі позивачів у вихованні дитини.

У касаційній скарзі, поданій 04 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, дійшов неправильного висновку стосовно того, що встановлений ним порядок спілкування з дитиною не завдасть шкоди інтересам самої дитини. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ту обставину, що відповідач є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України та на даний час вона разом з дитиною проживає в м.Генічеськ Херсонської області, яке знаходиться за 220 км від м. Херсона, де проживають позивачі. Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що позивач ОСОБА_6 проживає з іншою жінкою, яка є сторонньою для дитини особою та може погано до нього ставитись. Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги висновки відділу у справах дітей, та залишено поза увагою, ту обставину, що ОСОБА_6 не має власного автомобіля для того, щоб двічі на місяць забирати малолітню дитину з її місця реєстрації та вести її до місця свого та бабусі з дідусем проживання (120 км), у зв'язку з чим він буде користуватися громадським транспортом, що може завдати шкоди здоров'ю та життю дитини. Також ОСОБА_7 не погоджується з тим, що встановлення побачень з дитиною для позивачів кожної неділі першого та третього місяця з 16:00 години п'ятниці до 13:00 години неділі завдасть шкоди якості навчанню дитини, оскільки це забере майже ввесь час вихідних днів та не залишить дитині часу для домашнього навчання і підготовки до школи. Вказує, що визначення періоду для спільного відпочинку бабусі та прадіду з онуком протягом двох тижнів без присутності матері, є правопорушенням.

03 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_6,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, у яких вказано, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та містять перекручені факти. Зокрема, вказують, що судом апеляційної інстанції були враховані всі обставини справи, а саме те, що позивачі з відповідачем перебувають у неприязних стосунках, тому суд дійшов вірного висновку, що побачення із дитиною мають проходити без участі його матері. Вказують, що відповідач під час розгляду справи в апеляційному суді умисно приховала ту обставину, що вона вже більше двох місяців проживає у м. Генічеськ Херсонської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 235 том 1).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є бабою та прадідом ОСОБА_8.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що із вересня 2015 року батьки дитини разом однією сім'єю не проживають, з вказаного часу мати разом із сином виїхала на постійне проживання до м.Каховка Херсонської області (а. с. 236-237 том 1).

Між сторонами виник спір щодо способу участі батька, баби та прадіда у вихованні та спілкуванні із дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області, оформленим висновком від 04 травня 2016 року, №02-11/2059 визначено позивачу ОСОБА_6 для побачення із сином один день на місяць (субота) з 10:00 години до 19:00 години у м. Каховка, у присутності матері, за попередньою домовленістю між батьками та один день на місяць з 10:00 години суботи до 10:00 години неділі за місцем проживання позивача, за попередньою домовленістю між батьками (а. с. 238 том 1).

ОСОБА_4 для спілкування із онуком, згідно висновку виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області від 04 квітня 2016року

№02-11/1444, визначено два дні (неділі) з 10:00 години до 16:00 години, в присутності матері дитини, на території міста Каховка Херсонської області, за попередньою домовленістю між матір'ю та бабою дитини (а. с. 14 том 1).

Заява ОСОБА_5 від 08 квітня 2016 року щодо визначення способу участі у спілкуванні із правнуком відділом у справах дітей виконавчого комітету Каховської міської ради залишена без розгляду, позивачу рекомендовано звернутися з позовом до суду (а. с. 15, 29 том 1).

Також судами встановлено та не заперечується сторонами, що між ними існують неприязні стосунки. Відповідач ОСОБА_7 не виконує рішення виконавчого комітету щодо визначених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 днів побачень із ОСОБА_8; із серпня 2016 року позивачі з дитиною не спілкувалися, оскільки відповідач відмовляється повідомити про місце проживання (перебування) дитини, що неодноразово ставало підставою для звернень до правоохоронних органів, відділу у справах дітей, тощо.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 відмовилася повідомити місце проживання дитини, посилаючись на те, що вона є військовослужбовцем, а місце її проживання із сином є інформацією із обмеженим доступом. При цьому не заперечувала, що надасть можливість для спілкування позивачів з дитиною за місцем її реєстрації за адресою АДРЕСА_3, де проживають її батьки.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

У частині третій цієї статті вказано, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Судами було встановлено, що позивачі у справі, у зв'язку з тим, що вони не могли дійти згоди з ОСОБА_7 щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином (онуком) ОСОБА_8, звертались до органів опіки та піклування за захистом своїх прав та рішеннями цього органу було визначено порядок участі батька ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_8, а прадіду ОСОБА_5 було рекомендовано для вирішення вказаного питання звернутися до суду з позовом (а. с. 14-15, 238

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно з частиною п'ятою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже виходячи з аналізу вказаних норм законодавства судам при розгляді позовних вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов'язаних із вихованням дітей, обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2016 року було витребувано у органу опіки і піклування Каховської міської ради Херсонської області обґрунтований висновок щодо участі позивачів у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_8 (а. с. 36 том 2), однак вказаний висновок не було надано до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з тим, що даний спір вже вирішувався в позасудовому порядку, тому орган опіки та піклування не вбачав підстав надавати новий висновок з цього питання, а також тому, що малолітній ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_7 за місцем реєстрації не проживають (а. с. 55-56

Рішення виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області від 04 квітня та 04 травня 2016 року та висновок цього органу щодо розв'язання спору в судовому порядку, який витребував апеляційний суд, є різними за своєю правовою природою документами, тому відмова виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області надати письмовий висновок не ґрунтується на законі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив оскаржуване рішення щодо визначення порядку спілкування батька, баби і прадіда з малолітньою дитиною, а також визначив кожному з них періоди спільного відпочинку з дитиною без висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов'язковим, посилаючись лише на рішення цього органу, які були отримані позивачами при вирішенні спірного питання в позасудовому порядку.

При цьому не звернув уваги на те, що такі періоди не були передбачені у рішеннях виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області, які отримали ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Висновок, складений у відповідності з частиною п'ятою статті 19 СК України, був відсутній і щодо розв'язання спору в частині участі прадіда ОСОБА_5

Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що фактичне місце проживання дитини на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не було відомо ні позивачам у справі, ні органу опіки та піклування, що ускладнило б виконання оскаржуваного судового рішення.

Крім того, звертаючись із цим позовом, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підставою позову зазначили невиконання відповідачем рішення виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області, проте в своїй позовній заяві заявили про інший порядок визначення участі батька, бабусі та прадіда у спілкуванні та вихованні дитини.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.