розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2008 року прокурор Городенківського району звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер житель села Ясенів-Пільний Городенківськогорайону Івано-Франківської області - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до наданих Городенківським райвідділом земельних ресурсів відомостей, ОСОБА_3 отримав сертифікат на земельну частку (пай) розміром 71,37 кадастрових одиниць. Заявник вважав, що спадщина після смерті ОСОБА_3 є відумерлою, а тому вищезазначена земельна ділянка відповідно до положень статті 1277 ЦК України повинна перейти до територіальної громади села.

З урахуванням викладеного прокурор Городенківського району просив суд визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, а саме на земельну частку (пай) розміром 71,37 кадастрових одиниць, вартістю 22 146,17 грн, відумерлою та передати її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2008 року заяву задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, а саме право на земельну частку (пай) розміром 71,37 кадастрових одиниць, вартістю 22 146,17 грн відумерлою та передано її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення районного суду мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини - належної померлому земельної частки (паю) спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, що свідчить про наявність, передбачених статтею 1277 ЦК України, підстав для визнання спадщини відумерлою.

Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1, яка у грудні 2016 року подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора в інтересах Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2017 року рішення Городенківського районного суду від 26 червня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора Городенківського району в інтересах територіальної громади Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання спадщини згідно з сертифікатом на земельну частку (пай) розміром 71,37 кадастрових одиниць відумерлою відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не перевірив хто є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, не вирішив питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб. Рішення суду порушує права ОСОБА_4, яка є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину відповідно до положень статті 529 ЦК УРСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 за життя не набув у передбаченому статтями 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції 1997 року) порядку права власності на спірну земельну ділянку. Зокрема сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай) було видано на ім'я ОСОБА_3 у 2000 році, тобто після його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), а тому вказана земельна ділянка (пай) не може входити до складу спадкового майна.

Крім того, згідно з наданими до суду документами сертифікат на право власності на земельну ділянку (пай) виданий на ім'я ОСОБА_3, а заповіт від 26 квітня 1996 року на ім'я ОСОБА_4 складено ОСОБА_3, підпис якого має явні виправлення.

Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та порушення прав позивача.

Апеляційним судом при розгляді справи допущено порушення статей 59, 213, 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), статей 529, 534, 549 ЦК Української РСР, що є підставою для скасування судового рішення.

Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Його останнім місцем проживання було село Ясенів-Пільний Городенківського району Івано-Франківської області.

Згідно з заповітом від 26 квітня 1996 року ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, грошовий вклад по рахунку НОМЕР_1 в Ощадбанку ОСОБА_4

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 13 вересня 2016 року після смерті ОСОБА_3 в управління майном - господарством по АДРЕСА_1 вступив ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_3 господарство по АДРЕСА_1 та господарство по АДРЕСА_2, де головою був ОСОБА_4, було об'єднано в одне господарство.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 03 липня 1986 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 34).

Відповідно до довідки виконкому сільської ради від 21 липня 2016 року після смерті ОСОБА_4 разом із ним у його домогосподарстві по АДРЕСА_3 зареєстрована його дружина ОСОБА_1 (а. с. 35).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Городенківського району Івано-Франківської області посилався на норму статті 1277 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз'яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) року "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Тобто, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Згідно з повідомленням Городенківської державної нотаріальної контори від 11 квітня 2008 року № 976 спадкова справа на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_3 не оформлялась (а. с. 9).

Разом з тим, суди встановили, що згідно з заповітом від 26 квітня 1996 року ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося ОСОБА_4

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_3.

Повідомлення державного нотаріуса від 11 квітня 2008 року на запит прокурора Городенківського району про відсутність в реєстрі спадкових справ оформлення на земельну частку (пай) ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Таким чином, апеляційний суд з урахуванням встановлених у справі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції не перевірив наявність у померлого спадкоємців, чи усунені вони від права на спадкування, або не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, не вирішив питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Івано-Франківської області про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми статті 1277 ЦК України на підставі пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є помилковими, оскільки з часу відкриття спадщини - день смерті спадкодавця (05 грудня 1998 року) до набрання чинності ЦК України спливло більше п'яти років. Крім того, норми ЦК УРСР (1540-06) 1963 року не передбачали визнання спадщини відумерлою.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права ОСОБА_1, яка є спадкоємцем майна свого померлого чоловіка ОСОБА_4 та не була залучена до участі в справі. Разом з тим апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати осіб до участі в справі.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 212- 215, 316 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо законності і обґрунтованості.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун
	В. І. Крат
	В. П. Курило