розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Худякова А. М., Косигіної Л. М., Товянської О. В.,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

Позов мотивовано тим, що з 21 липня 2007 року з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі по 03 лютого 2015 року. Під час перебування у шлюбі 29 жовтня 2013 року була придбана квартира АДРЕСА_1, яка є спірною.

Посилаючись на те, що на придбання цієї квартири було використано спільні кошти лише в сумі 26 700,00 грн, а решта вартості квартири була оплачена за рахунок його особистих коштів в сумі 122 160,00 грн, отриманих від продажу успадкованої ним квартири АДРЕСА_2, позивач згідно уточнених вимог просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 91/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1, в тому числі на 82/100 ідеальних частин на праві особистої приватної власності та на 9/100 ідеальних частин, як на частку в праві спільної власності подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 9/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1.

Залишено квартиру АДРЕСА_1 у спільній частковій власності. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартиру подружжя придбало як за особисті кошти позивача, виручені від продажу іншої квартири, що дісталась йому у спадок (122 160,00 грн, що становить 82/100 вартості усієї квартири), так і за спільні сімейні кошти (26 700,00 грн, що становить 18/100 вартості усієї квартири). А тому, на праві спільної сумісної власності подружжю належить саме 18/100 частини квартири, решта позивачу на праві особистої приватної власності, що становить 82/100 частин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, ринкова вартість якої складає 634 300,00 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 12 жовтня 2015 року рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області встановлено, що спірна квартира, яка була оформлена на ОСОБА_2 була придбана у період, коли сторони перебували у шлюбі, вона є спільною власністю сторін, частки якої є рівними. Посилання позивача на те, що квартира придбана за рахунок його особистих коштів, вилучених від продажу 28 серпня 2013 року його квартири, отриманої у спадок від батька, судом не взято до уваги, оскільки ним не надано доказів щодо передачі відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 саме цих коштів на придбання квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 285/724/16-ц з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

13 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду щодо наявності доказів придбання спірної квартири в інтересах сімї не спростовують того факту, що квартира придбана за спільні та особисті кошти позивача, а відтак цей факт не впливає на законність рішення суду першої інстанції.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, а рішення апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 29 жовтня 2013 року у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з оформленням договору купівлі - продажу на ім'я ОСОБА_2

Встановлено, що шлюбний договір між сторонами не укладався і будь яких домовленостей щодо часток у спільному майні між ними не було.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що кошти на придбання спірної квартири АДРЕСА_1 були ним використані з його особистих коштів в сумі 122 160,00 грн, отриманих 28 серпня 2013 року від продажу успадкованої ним квартири АДРЕСА_2.

12 жовтня 2015 року рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області встановлено, що спірна квартира, яка була оформлена на ОСОБА_2 була придбана у період, коли сторони перебували у шлюбі, вона є спільною сумісною власністю сторін, частки є рівними.

За клопотанням ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції призначалася судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 січня 2017 року № 432/01-2017дійсна (ринкова) вартість трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 становить 634 300,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року в справі №545/3728/16-ц зроблено висновок, що "відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб захисту пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками".

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірна квартира є спільною власністю сторін, частки якої є рівними, було встановлено рішенням суду від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі № 285/4247/14, яке набрало законної сили 18 листопада 2015 року.

Згідно частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення апеляційного суду) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Апеляційний суд встановив, що будь-якого застереження стосовно того, що спірна квартира набувається позивачем самостійно за власні кошти, які є особистою власністю позивача та не є спільною сумісною власністю подружжя, договір купівлі-продажу спірної квартири від 29 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, не містить.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Встановивши, що спірна квартира є спільним майном подружжя, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Доводи ОСОБА_2, що спірна квартира придбана за спільні та його особисті кошти, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, встановленим згідно з вимогами процесуального закону, а також узгоджуються із нормами матеріального права, які судом правильно застосовано.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судами повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун В. І. Крат
	В. П. Курило