розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області у складі судді Фурсевич О. В. від 17 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Пастощука М. М., Янчук Т. О., Ярмолюк О. І. від 11 вересня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі Хмельницької області (далі - ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області) про визнання відмови у наданні санаторно-курортного лікування протиправною та її скасування.

Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 1985 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. У квітні 2005 року було проведено розслідування нещасного випадку та 19 квітня 2005 року складено акт про нещасний випадок на виробництві та акт розслідування нещасного випадку на виробництві, на підставі яких позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою - 35 % та необхідність у додаткових видах допомоги: палиця, санаторно-курортне лікування опорно-рухового апарату.

Листом ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області від 25 березня 2015 року № 80 позивачу було відмовлено у наданні путівки на санаторно-курортне лікування опорно-рухового апарату з посиланням на те, що він не підпадає під дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року (1105-14) в редакції від 01 січня 2015 року в частині забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а підпадає під дію Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Позивач таку відмову вважає протиправною, оскільки вона видана з перевищенням повноважень та порушує норми Законів України, так як потреба в санаторно-курортному лікуванні визначається виключно МСЕК.

Також позивач зазначав, що акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку на виробництві від 19 квітня 2005 року, рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва, акт огляду МСЕК № 1967 від 07 грудня 2005 року, на підставі якого видано довідку про потребу ОСОБА_1 у санаторно-курортному лікуванні, не скасовувалися.

З огляду на вказане та посилаючись на те, що відповідачем порушено вимоги частини п'ятої 5 статті 34 Закону України № 1105-ХІV, Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням, позивач просив: витребувати у ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області постанову від 07 лютого 2006 року № 181 про призначення страхової виплати ОСОБА_1; визнати відмову ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області у наданні санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 протиправною (незаконною) та скасувати її.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для забезпечення ОСОБА_1 санаторно-курортним лікуванням, у зв'язку із чим відмовив за безпідставністю та недоведеністю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Хмельницької обласної МСЕК від 14 лютого 2008 року в результаті переогляду за власним бажанням по питанню зміни категорії інвалідності ОСОБА_1 з 14 лютого 2008 року встановлено другу групу інвалідності, категорія інвалідності з "трудового каліцтва" змінена на "загальне захворювання" довічно, а тому змінивши категорію інвалідності, позивач як інвалід ІІ групи загального захворювання не підпадає під дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) (в редакції від 01 січня 2015 року) в частині забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, справу витребувано із Нетішинського міського суду Хмельницької області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 справу за позовом ОСОБА_1 до ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області про визнання відмови у наданні санаторно - курортного лікування протиправною та її скасування призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що його права на санітарно-курортне лікування, як потерпілого, встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , якою затверджено Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, проте судами попередніх інстанцій досліджувалися його права на санаторно-курортне лікування як інваліда в наслідок загального захворювання.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судами повністю досліджено матеріали справи, вірно встановлено обставини, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду та зроблено правильний висновок про необґрунтованість його вимог.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 2 ЦПК України 2004 року визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічна за змістом частина третя статті 3 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 чинного ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) (в редакції від 01січня 2015 року) передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Згідно частини першої, шостої статті 4 вказаного Закону фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням.

Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція (частина друга статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції від 01 січня 2015 року).

Відповідно до статті 8 цього Закону виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Отже, ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у зв'язку з тим, що ВВД ФССНВ у Славутському районі Хмельницької області відмовило йому у наданні санаторно-курортного лікування, що свідчить про фактичну незгоду позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень.

Ураховуючи функції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та зміст положень вищезазначених норм процесуального права, спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових за предметним та суб'єктним складом, а отже, підлягають розгляду за правилами КАС України (2747-15) .

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц (провадження № 14-87цс18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а (провадження № 11-350апп18).

З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що позов

ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Славутському районі про визнання відмови у наданні санаторно - курортного лікування протиправною та її скасування не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Славутському районі про визнання відмови у наданні санаторно - курортного лікування протиправною та її скасування закрити.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. І. Крат
	В. М. Коротун
	В. П. Курило